головуючого Макарчука М.А., суддів: Мазур Л.М., Маляренка А.В., Матвєєвої О.А.,Нагорняка В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про позбавлення права користування житлом та зняття з реєстрації, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 31 травня 2013 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 16 липня 2013 року,

У грудні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом в обгрунтування якого посилався на те, що 21 січня 1995 року він уклав шлюб з відповідачем. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_8.

У 2001 році він приступив до проходження військової служби в м. Кіровограді.

У зв'язку із проходженням військової служби, йому у користуванні видано житлову квартиру, яка розташована в АДРЕСА_1.

У листопаді 2011 року виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради було винесено рішення № 1099 про видачу ордеру на житлову квартиру. 06 лютого 2012 року йому видано ордер на житлову квартиру, яка розташована в АДРЕСА_1.

Проте, сімейне життя з відповідачем не склалося 11 липня 2007 року змушені були розлучитися.

Пізніше, вирішили відродити сімейні стосунки та 30 вересня 2011 року знову одружилися.

Оскільки сімейне життя не склалося остаточно розлучилися 25 липня 2012 року про що є рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда.

Після розлучення відповідач почала чинити йому перешкоди у користуванні спірною квартирою, замінила замки на дверях, до квартири не пускає.

Відповідач чинить йому перешкоди у користуванні квартирою, а тому він змушений проживати у іншому місці.

Просив позов задовольнити.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_7 у грудні 2012 року звернулася із зустрічним позовом та просила позбавити ОСОБА_6 право користуванні житлом та зняти його з реєстрації за вказаною вище адресою.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 31 травня 2013 року у задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 16 липня 2013 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено частково, а саме зобов'язано ОСОБА_7 не чинити перешкоди ОСОБА_6 у користуванні квартирою АДРЕСА_1.

В решті судове рішення залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі відповідач просить оскаржувані судові рішення скасувати, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 212, 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення у повній мірі не відповідають.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради від 16 грудня 2003 року видано ОСОБА_6 з сім'єю з 3 чоловік ордер на право зайняття службового жилого приміщення АДРЕСА_1.

06 лютого 2012 року ОСОБА_6 отримав ордер з сім'єю з 3 чоловік на право зайняття жилого приміщення по вищевказаній адресі на підставі рішення виконавчої міської ради від 08 листопада 2011 року.

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках, визначених цією статтею.

Згідно із ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги по первісному позову суд апеляційної інстанції обмежився констатуванням того, що з пояснень відповідачки вбачається небажання передавати ключі від квартири позивачу, що свідчить про порушення його житлових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.

У порушення вимог ст.ст. 71, 72 ЖК України суди не встановили чи проживав у спірній квартирі позивач, чи був відсутнім він більше ніж шести місяців та чи є поважні причини такого не проживання та чи є підстави вважати про порушення зі сторони відповідача прав позивача на користування та проживання у спірній квартирі та якими доказами це підтверджується.

Судами не враховані та не надано жодної оцінки складеним актам про відсутність позивача за місцем своєї реєстрації.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ "Про деякі питання, що виникли у практиці застосування судами житлового кодексу України" № 2 від 12 квітня 1985 року (v0002700-85) із змінами та доповненнями - у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Суди обмежилися посиланням на те, що оскільки спірна квартира відноситься до державного житлового фонду та перебуває на балансі ради, відповідач як член сім'ї наймача не може порушувати питання про позбавлення ОСОБА_6 права на користування житловим приміщенням.

Такі висновки є помилковими, що не узгоджуються з вимогами закону.

З матеріалів справи видно, що обгрунтовуючи зустрічний позов відповідач підставою позову вказала ст.ст. 71, 72, 107 ЖК України.

Згідно із ст. 107 ЖК України наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім'ї в будь-який час розірвати договір найму.

У разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ "Про деякі питання, що виникли у практиці застосування судами житлового кодексу України" № 2 від 12 квітня 1985 року (v0002700-85) із змінами та доповненнями - суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише однієї з вказаної позивачем підстави, передбаченої ст. 71 або ст. 107 ЖК України. Змінити підставу позову суд вправі тільки за згодою позивача.

Згідно із ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим кодексом.

Суди вищевказані обставини у справі не встановили, а встановлювали обставини, які до предмету доказування не входять, оскільки відповідно до ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, коли судові рішення не відповідають вимогам ст.ст. 212, 213 ЦПК України, вони не можуть залишатися в силі, а тому підлягають скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 31 травня 2013 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 16 липня 2013 року скасувати.