розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Служба у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Малинської районної адміністрації Житомирської області, про визначення місця проживання дітей; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - Служба у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, про відібрання дитини, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 червня 2013 року,

У січні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 19 листопада 2004 року по 4 травня 2012 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, від якого вони мають двох дочок 2005 та 2010 року народження. Рішенням суду, що набрало законної сили, було визначено місце проживання дітей з матір'ю. Зазначав, що відповідачка не піклується про дітей, їх вихованням займаються бабуся та дідусь, діти потребують медичної допомоги. Ураховуючи викладене, просив суд визначити місце проживати дітей: ОСОБА_6 2005 року народження та ОСОБА_7 2010 року народження, з батьком.

ОСОБА_5 пред'явила зустрічний позов, у якому, посилаючись на ст. 162 СК України, просила суд відібрати її доньку ОСОБА_6 2005 року народження у відповідача. Свої вимоги мотивувала тим, що рішенням суду, що набрало законної сили, було визначено місце проживання дітей з матір'ю, але батько без її згоди забрав та відмовляється віддати їй старшу доньку, оскільки вважає, що вона не в змозі забезпечити дитині необхідні умови для виховання та розвитку.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 27 червня 2013 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено. Вирішено відібрати малолітню ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 від ОСОБА_4 та повернути дитину матері ОСОБА_5 за місцем її проживання.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задовольнити, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовити.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального й матеріального права, зокрема, правильним є посилання на положення п. 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН від 20 листопада 1959 року та ч. 1 ст. 162 СК України.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 червня 2013 року залишити без змін.