Суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К., Савченко В.О., Умнової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про виділення частки у праві спільної часткової власності та припинення права спільної часткової власності, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 липня 2013 року,-

У серпні 2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, в якому просив провести поділ в натурі між ним та ОСОБА_6 садового будинку загальною площею 98,5 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Припинити його право спільної часткової власності та ОСОБА_6 на вказаний садовий будинок. Виділити йому в натурі 2/3 частини земельної ділянки площею 0,0588 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Припинити право спільної часткової власності його та ОСОБА_6 на спірну земельну ділянку площею 0,0588 га.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_6 відмовляється поділити спірне майно у добровільному порядку. У зв'язку з неможливістю спільного користування майном через існуючі між сторонами неприязні стосунки та, зважаючи на конфліктний характер відносин між ними, позивач, на підставі ст.ст. 356, 367 ЦК України, ст. 88 ЗК України, звернувся до суду з позовом про виділення в натурі належної йому 2/3 частини будинку і земельної ділянки за другим варіантом, запропонованим експертом у висновку судової будівельно-технічної експертизи та припинення права спільної часткової власності на зазначене майно.

Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 18 квітня 2013 року позов задоволено. Проведено поділ в натурі між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спірного будинку і земельної ділянки за першим варіантом розподілу з відступленням від ідеальних часток, запропонованим експертом, що не передбачає переобладнання та перепланування будинку.

Рішенням апеляційного суду АР Крим від 17 липня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення місцевого суду скасовано з ухваленням нового рішення. Проведено поділ в натурі між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 садового будинку та земельної ділянки за другим варіантом поділу, запропонованим експертом, що передбачає відступлення від ідеальних часток та перепланування будинку.

Відповідач, не погоджуючись з даним рішенням суду апеляційної інстанцій подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати із залишенням в силі рішення місцевого суду.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з можливості поділу між сторонами спірного будинку та земельної ділянки за першим варіантом, запропонованим експертом, який не передбачає проведення переобладнання і перепланування садового будинку, оскільки він відповідає порядку користування, який фактично склався між сторонами та більш наближений до розміру їх ідеальних часток у праві спільної часткової власності. Другий варіант поділу будинку та земельної ділянки не прийнятий судом до уваги, оскільки передбачає істотне відступлення від розміру ідеальних часток та перепланування садового будинку, дозволу на яке органом місцевого самоврядування не надано.

Скасовуючи рішення місцевого суду з ухваленням нового рішення про задоволення позову по другому варіанту поділу між сторонами спірного будинку та земельної ділянки, запропонованому експертом, суд апеляційної інстанції виходив з того, що перший варіант поділу будинку відповідає порядку користування, який фактично склався між сторонами, та розміру їх ідеальних часток у праві спільної часткової власності. Разом з тим, саме неможливість користування майном в такий спосіб обумовила звернення позивача до суду з зазначеним позовом. Зважаючи на конфліктний характер відносин між сторонами та відмову відповідача поділити спірне майно у добровільному порядку, а також на те, що з позовом при виділ частки майна, що є у спільній частковій власності, звернувся саме ОСОБА_5, який згоден проводити переобладнання за власний рахунок, апеляційний суд дійшов висновку про можливість відступити від принципу виділу частки зі спільного майна пропорційно ідеальним часткам співвласників, та розділити будинок з земельною ділянкою таким чином, який дозволяє сторонам максимально відокремити житлові будинки та жити ізольовано один від одного.

Спростовуючи висновки суду першої інстанції, апеляційний суд послався на те, що питання дозволу на переобладнання спірного будинку виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування по суті не вирішувалося. Крім того, за певних обставин рішення виконавчого органу місцевого самоврядування щодо дозволу на переобладнання або перепланування будинку не є визначальним у спорах про поділ будинку в натурі між учасниками спільної часткової власності. Суд першої інстанції, помилково вважав, що відсутність узгодження другого варіанту поділу будинку та земельної ділянки, запропонованого експертом, з органом місцевого самоврядування перешкоджає поділу вказаного майна у такий спосіб.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій повністю погодитися не можна, оскільки вони зроблені судами без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, оцінки наданих ними доказів, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються ; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним нормам рішення судів не відповідають.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 є власником 2/3 часток садового будинку та земельної ділянки площею 0,0588 га, розташованих по АДРЕСА_1 на підставі договорів дарування від 19 березня 2007 року і державного акту на право власності на земельну ділянку від 13 грудня 2007 року серії ЯД № 623531, іншим співвласником 1/3 частки цього майна є ОСОБА_6

Згідно технічного паспорту, вказаний будинок складається з: садового будинку літ. "А", сараїв літ. "Б", "В", "Г", літнього душу літ. "Д", убиральні літ. "У", воріт №1 та огорожі №2.

У висновку судової будівельно-технічної експертизи №10/11 від 28 березня 2012 року та додаткової судової оціночно-земельної експертизи №1762 від 18 січня 2013 року експертом запропоновано два варіанти розділу спірного будинку та земельної ділянки з відступом від ідеальних часток із відповідними грошовими компенсаціями.

З першого варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи, який взяв за основу суд першої інстанції при поділі будинку, вбачається, що при виділі часток спірного будинку у натурі між співвласниками не передбачене проведення переобладнання.

При поділі будинку за другим варіантом, яким керувався апеляційний суд, необхідно виконати його переобладнання та перепланування.

Рішенням виконавчого комітету Новофедорівської сільської ради Сакського району АР Крим №38 від 20 березня 2013 року ОСОБА_5 відмовлено у погодженні вказаного висновку експерта, зокрема щодо проведення переобладнання в будинку.

При цьому, відповідач не погоджується з таким варіантом розподілу майна, що є у спільній частковій власності та з відступленням від належної їй на праві власності ідеальної частки, зменшення останньої з відповідною компенсацією.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ст.ст. 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності, в натурі або його поділ з дотриманням вимог ст. 183 ЦК України.

За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна це питання вирішується судом.

Під час вирішення зазначених спорів суди повинні виходити з положень ст. ст. 183, 367 ЦК України, відповідно до яких виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання або перепланування будинку, він провадиться за наявності на це дозволу компетентного органу (ст. 152 ЖК України).

Вирішуючи такі спори, суди з урахуванням вимог ст. 10 ЦПК України з метою всебічного і повного з'ясування обставин справи та забезпечення здійснення прав сторін повинні відповідно до заявлених вимог запропонувати сторонам подати або за їх клопотанням витребувати, зокрема, висновки технічної експертизи щодо можливих варіантів поділу будинку в натурі, а в необхідних випадках - висновки органів державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекцій тощо про допустимість пов'язаних із цим поділом переобладнань і перепланувань; дані про дозвіл виконавчого комітету місцевої ради на переобладнання і перепланування жилого будинку; дані про вартість та характер робіт, які необхідно здійснити для відокремлення виділеної частки будинку або поділу будинку.

Суди попередніх інстанцій вказаних норм не врахували та не надали належної оцінки правовідносинам, що виникли між сторонами в контексті зазначених норм.

Отримавши висновки будівельно-технічної та додаткової будівельно-технічної експертиз, призначених за клопотанням сторін, щодо можливих варіантів поділу будинку та земельної ділянки, які вимагають певних перепланувань і переобладнань, виконання яких потребує узгодження з компетентними органами в передбачені зазначеними у висновках нормативними актами строки, суд першої інстанції не обговорив це питання та не роз'яснив сторонам необхідності витребування від компетентних органів відповідних дозволів із метою правильного вирішення судом спору. При цьому, належним чином не обґрунтував свої висновки про можливість поділу будинку і земельної ділянки виключно за першим варіантом поділу, запропонованим експертом.

Скасувавши рішення суду першої інстанції та ухваливши рішення про задоволення позову за другим варіантом розподілу, який передбачає перепланування, апеляційний суд не усунув допущених місцевим судом порушень та, фактично значно збільшив ідеальну частку відповідача за рахунок зменшення такої частки відповідача, належним чином не мотивувавши свою позицію та не врахувавши відповідних заперечень останньої.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

Суди таких обставин не встановили та не надали належної оцінки доцільності поділу майна за першим чи другим варіантом, запропонованим експертом з урахуванням зазначених положень, а також не визначилися з варіантом, більш наближеним до ідеальних часток сторін у праві спільної часткової власності.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судами, як першої, так і апеляційної інстанцій, фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до поверхового вирішення спору.

За таких обставин, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, у зв'язку із чим, відповідно до ст. 338 ЦПК України їх слід скасувати з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд.