Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Ткачука О.С.

Суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К., Савченко В.О., Умнової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про відшкодування шкоди, за касаційними скаргами Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 січня 2013 року, ухвалу апеляційного суду Київської області від 6 червня 2013 року, -

У грудні 2012 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь кошти на ремонт автомобіля в сумі 50 808,59 грн., 800 грн. за послуги експерта та 10 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що 18 жовтня 2012 року о 20:37 год. в с. Дмитрівка Києво-Святошинського району Київської області по вул. Лісній, ОСОБА_6, керуючи автомобілем "Шкода" д.н. НОМЕР_1, який належить позивачу, рухаючись з допустимою швидкістю руху потрапив в дорожньо-транспортну пригоду, в якій, через безвідповідальність посадових осіб відповідача, пошкодив вказаний транспортний засіб. Вулиця Лісна в с. Дмитрівка знаходиться у віданні відповідача. Контроль за утриманням даної автомобільної дороги, вулиці, дорожніх споруд у безпечному для дорожнього руху стані, обладнанням вулиць і доріг технічними засобами регулювання дорожнього руху відноситься до обов'язків відповідача. Об`їзд перешкоди був неможливий, оскільки яма була викопана на правій частині проїзної частини дороги, пісок з ями був насипаний на проїзну частину дороги з лівої сторони від ями. Місце де знаходилась яма, не було огороджено та освітлено. Будь-яких дорожніх знаків, що попереджували про наявність ями або проведення ремонтних робіт в тому місці не було. Відповідно до звіту від 2 листопада 2012 року про оцінку вартості збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу "Шкода Октавія" д.н.НОМЕР_1 становить 50 808,59 грн. До фінансових витрат належить і оцінка вартості збитку у розмірі 800 грн. Крім того, позивач вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, які він та його сім`я зазнали у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 січня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 6 червня 2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на користь позивача кошти на ремонт автомобіля у розмірі 50 808,59 грн., 800 грн. за послуги експерта, 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, частково задовольняючи позов виходив з того, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої позивачу завдана матеріальна шкода сталася з вини відповідача, що підтверджується постановою апеляційного суду Київської області від 22 листопада 2012 року та іншими доказами. Вина ОСОБА_6 у скоєнні адміністративного правопорушення в даному випадку відсутня, оскільки останній був позбавлений можливості об`їхати перешкоду. В супереч Закону України "Про автомобільні дороги" (2862-15) небезпечна для руху ділянка не освітлювалася, будь-які засоби організації дорожнього руху або знаки, які б вводили обмеження швидкості чи попереджували про перешкоди були відсутні. Контроль за утриманням даної автомобільної дороги, вулиці, дорожніх споруд у безпечному для дорожнього руху стані, обладнанням вулиць і доріг технічними засобами регулювання дорожнього руху відноситься до обов'язків відповідача.

За таких обставин, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 50 808,59 грн. та 800 грн. вартості оцінки пошкодженого автомобіля.

Оцінюючи ступінь, характер та обсяг моральних страждань, завданих позивачу внаслідок неправомірних дій відповідача та пошкодження належного йому автомобіля суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольнив позов в частині відшкодування 5000 грн. моральної шкоди.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки вони зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, без належної оцінки наявних у матеріалах справи доказів, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, у тому числі і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, на яку посилається позивач у позові, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б однієї із цих умов є підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування шкоди.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів належить компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів.

Статтею 24 цього Закону передбачено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

У п. 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 (198-94-п) встановлено, що власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів. Вказані Правила є обов'язковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об'єктів і користувачів (п. 1).

Покладаючи відповідальність по відшкодуванню завданої позивачу шкоди на Дмитрівську сільську раду, суди належним чином не дослідили матеріалів справи і не перевірили заперечень відповідача щодо відсутності їхньої вини у завданні шкоди позивачу, оскільки станом на час дорожньо-транспортної пригоди на ділянці дороги, де мала місце дорожньо-транспортна пригода, проводилися ремонтні роботи, належним чином позначені відповідними дорожніми знаками.

Судами не перевірено чи експлуатувалася вказана ділянка дороги у зв'язку з проведенням ремонтних робіт. Не встановлено її власника, або дорожньо-експлуатаційну організацію, на балансі якої знаходиться вказаний дорожній об'єкт.

Висновки щодо наявності правових підстав для стягнення матеріальної та моральної шкоди саме з Дмитрівської сільської ради належним чином не мотивовані з посиланням на належні і допустимі докази, та на норму закону, на підставі якої остання має відповідати за шкоду, завдану позивачу.

Суди не перевірили та не зазначили, якими доказами підтверджується факт протиправності поведінки Дмитрівської сільської ради, наявність причинного зв'язку між такими діями і завданою позивачу шкодою.

Не перевірено чи складався протокол про адміністративне правопорушення у відношенні посадових осіб Дмитрівської сільської ради або дорожньо-експлуатаційної організації за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху, зокрема за ст. 140 КУпАП, та чи прийнято відповідне рішення компетентного органу за результатами розгляду такого протоколу.

В ході розгляду даної справи судами не дотримано вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Суди не надали належної правової оцінки правовідносинам, що виникли між сторонами, не встановили їх відповідність вказаним вище статтям закону, не перевірили усіх доводів сторін та доказів, на які вони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судами, як першої, так і апеляційної інстанцій, фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до поверхневого вирішення спору.

За таких обставин, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, у зв'язку із чим, відповідно до ст. 338 ЦПК України їх слід скасувати з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 335, 336, 338, 344, 345 ЦПК України, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційні скарги Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 січня 2013 року, ухвалу апеляційного суду Київської області від 6 червня 2013 року скасувати.

Справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.