розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав" про визнання неправомірним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 червня 2013 року,

У лютому 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свою вимогу тим, що він працює на посаді завідувача науково-дослідного відділу музею трипільської культури НІЕЗ "Переяслав". Наказом відповідача № 11-ДС від 19 жовтня 2012 року йому оголошено догану за перешкоджання законним діям генерального директора заповідника Довгошиї П.О. та заступника генерального директора Панченко Т.А. щодо перенесення музейних предметів заповідника із робочої кімнати до фондосховища з метою покращення безпеки їх зберігання. Позивач посилався на те, що накладене дисциплінарне стягнення є незаконним і суперечить фактичним обставинам. Вказував на те, що головним зберігачем музейних фондів НІЕЗ "Переяслав" працювала ОСОБА_7, контракт з якою закінчився, проте вона не здійснила передання музейних цінностей іншому працівнику, а тому повинна бути створена комісія, якій і слід було передати всі цінності. Він як працівник не виконав розпорядження генерального директора, бо воно суперечило п. 28 Інструкції з обліку та зберігання музейних цінностей, що знаходяться в державних музеях СРСР від 17 липня 1985 року. Крім того, профспілка не надала згоди на притягнення його до дисциплінарної відповідальності. У зв'язку з наведеним просив визнати неправомірним та скасувати наказ № 11-ДМ від 19 жовтня 2012 року про накладення на нього дисциплінарного стягнення.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 27 червня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_3 у вигляді догани проведено на законних підставах, з дотриманням вимог ст. ст. 147- 149 КЗпП України, у зв'язку із порушенням ним трудової дисципліни, зокрема невиконанням позивачем законних вказівок керівництва НІЕЗ "Переяслав" щодо переміщення музейних предметів до фондосховища.

Проте, із вказаними висновками судів погодитися не можна у зв'язку з наступним.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За змістом статті 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Судом встановлено, що 20 вересня 2012 року між працівниками НІЕЗ "Переяслав" ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та адміністрацією НІЕЗ "Переяслав" в особі генерального директора НІЕЗ "Переяслав" Довгошиї П.О., та начальника юридичного відділу, за суміщенням заступника генерального директора з питань обліку та збереження музейних цінностей Панченко Т.А. виник конфлікт з приводу відмови працівників виконувати розпорядження адміністрації, тобто усної вказівки Довгошиї П.О. про створення комісії для проникнення до приміщення фондосховища та перенесення музейних цінностей в інше приміщення з метою їх збереження.

19 жовтня 2012 року генеральним директором НІЕЗ "Переяслав" Довгошиєю П.О. винесено наказ № 11 ДС про застосування дисциплінарних стягнень. Згідно цього наказу, ОСОБА_3, завідувачу науково-дослідним відділом Музею трипільської культури НІЕЗ "Переяслав" оголошено догану за порушення п.п. 8, 11, п. 1 примітки до п. 30 п.п. 155, 171 Інструкції з обліку та зберігання матеріальних цінностей, затвердженої наказом міністерства культури СРСР від 17 липня 1985 року № 290, шляхом перешкоджання законним діям генерального директора Довгошиї П.О. та начальника юридичного відділу, за суміщенням заступника генерального директора з питань обліку та збереження музейних цінностей Панченко Т.А., оголошено догану.

Наказом № 4 - ОС від 03 січня 2012 року Панченко Т.А. провідному юрисконсульту, доручено виконання поряд з її основною роботою, обумовленої трудовим договором додаткової роботи з доплатою 50 % за вакантною посадою заступника генерального директора з питань обліку та збереження музейних цінностей у порядку суміщення посад без звільнення її від основної роботи з 03 січня 2012 року.

11 вересня 2012 року наказом № 146 - ОС звільнено ОСОБА_7 старшого наукового співробітника науково - дослідного відділу Дендропарк, головного зберігача фондів звільнено 18 вересня 2012 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору.

19 вересня 2012 року наказом № 152 - ОС доручено Панченко Т.А. начальнику юридичного відділу НІЕЗ "Переяслав", за її згодою, виконання поряд з її основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за вакантною посадою головного зберігача фондів у порядку суміщення посад без її звільнення від основної роботи з 19 вересня 2012 року. Даний наказ погоджено заступником міністра культури листом Міністерства Культури України.

Відповідно до п.п. 1 п. 30 Інструкції з обліку та зберігання матеріальних цінностей, затвердженої наказом міністерства культури СРСР від 17 липня 1985 року № 290, вхід до фондосховищ здійснюється спеціально створеною комісією. За результатами відкриття складається акт.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно зі ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано в тому числі такий захід як догана.

Відповідно до положень ст. ст. 148- 149 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Однак, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суди належним чином не перевірили доводи, які мають значення для правильного вирішення справи та не врахували того, що в наказі про накладення дисциплінарного стягнення не зазначено, який саме наказ, розпорядження чи вказівку не виконав ОСОБА_3, а лише мається посилання на порушення вимог Інструкції з обліку та зберігання музейних цінностей, затверджених наказом Міністерства культури СРСР № 290 від 17 липня 1985 року.

Суди належним чином не перевірили, які безпосередні дії вчинено позивачем, що оцінені як порушення трудової дисципліни, чи порушені ним обов'язки, передбачені його посадовою інструкцією, а також не звернули уваги на те, що в матеріалах справи взагалі відсутня Інструкції з обліку та зберігання музейних цінностей, затверджених наказом Міністерства культури СРСР № 290 від 17 липня 1985 року, на яку послався відповідач в наказі про накладення дисциплінарного стягнення та яка підлягає відповідному дослідженню судом.

Також, суд належним чином не перевірив, чи входило до посадових обов'язків цього працівника переміщення музейних предметів із кімнати до фондосховищ.

Ураховуючи, що суди першої й апеляційної інстанцій, у порушення вимог ст. ст. 212- 215, 303, 316 ЦПК України, не дотрималися норм процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи - касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі рішення - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 338 ЦПК України.