розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, приватний нотаріус Голопристанського районного нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання недійсним договору довічного утримання

за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 22 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 18 червня 2013 року, -

У січні 2011 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулись до суду із позовом, у якому просили визнати недійсним договір довічного утримання, укладений 6 травня 2009 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_5

Свої вимоги обґрунтували тим, що житловий будинок по АДРЕСА_1 на момент укладення оспорюваного договору був самочинним будівництвом, тому ОСОБА_6 неправомірно набула на нього право власності та не мала права укладати будь-які угоди щодо відчуження будинку. Вказували, що укладенням договору довічного утримання порушено їх права, оскільки через набуття ОСОБА_5 права власності на будинок не виконується рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 6 березня 2008 року, яким зобов'язано ОСОБА_7 знести самовільно збудований житловий будинок на земельній ділянці по АДРЕСА_1.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 22 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 18 червня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За договором довічного утримання (догляду) одна сторона

відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно ( ст. 744 ЦК України).

Встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 6 березня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 23 квітня 2008 року та ухвалою Верховного Суду України від 22 серпня 2008 року, задоволено позов ОСОБА_9, визнано збудований ОСОБА_7 житловий будинок на земельній ділянці по АДРЕСА_1 самочинним будівництвом та зобов'язано ОСОБА_7 знести його.

Постановою від 1 липня 2008 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання указаного рішення суду. 9 жовтня 2008 року стягувач ОСОБА_9 померла.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона від 9 квітня 2010 року замінено сторону виконавчого провадження - замість стягувача ОСОБА_9 стягувачами визначено її правонаступників - ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 1 серпня 2008 року задоволено позов ОСОБА_7 про визнання права власності на самочинно збудоване домоволодіння по АДРЕСА_1.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 вересня 2008 року визнано дійсним договір позики під заставу будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 15 серпня 2003 року. Право власності на будинок АДРЕСА_1 визнано за ОСОБА_6 та на підставі договору довічного утримання від 6 травня 2009 року перейшло до ОСОБА_5 Договір довічного утримання пройшов державну реєстрацію.

28 жовтня 2010 року рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 1 серпня 2008 року (про узаконення самочинного будівництва) скасовано апеляційним судом з тих підстав, що факт порушення здійсненням самочинного будівництва ОСОБА_7 прав інших осіб (позивачів у справі, яка переглядається) встановлено рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 6 березня 2008 року та є преюдиційним.

Із цих підстав 3 листопада 2010 року апеляційним судом скасовано рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 вересня 2008 року (визнання права власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_6).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, із висновками якого погодився апеляційний суд, правильно виходив із того, що права власників житлового будинку № НОМЕР_1 (ОСОБА_3 і ОСОБА_4) відновлено рішенням суду від 6 березня 2008 року, та шляхом визнання недійсним договору, який укладався між іншими сторонами, не може бути захищено.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалені згідно із законом, висновки щодо відмови у позові є обгрунтовнаими та доводами касаційної скарги не спростовуються.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 22 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 18 червня 2013 року залишити без змін.