Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А., суддів: Мазур Л.М., Маляренка А.В., Матвєєвої О.А., Нагорняка В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркомплект" до приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", приватного акціонерного товариства "СК АХА Страхування" та ОСОБА_6 про стягнення страхового відшкодування, за касаційними скаргами приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" та приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2013 року,

У лютому 2012 року позивач звернувся із позовом до суду, в якому просив стягнути на свою користь з ПрАТ "Страхова група "ТАС" страхове відшкодування в розмірі 29 535 грн. 60 коп., з ПрАТ "СК "АХА Страхування" страхове відшкодування в розмірі 28 535 грн. 60 коп., з ОСОБА_6 франшизу в розмірі 1 000грн. та стягнути з відповідачів судові витрати.

Вимоги обґрунтовував тим, що 9 серпня 2011 року ОСОБА_7, керуючи транспортним засобом "ДАФ 85380 СФ" д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом "ВАН-ХУЛ" д.н.з. НОМЕР_2 здійснив наїзд на бетонний козирок, навіс бакалійної бази нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Коломійцівська, 18, м. Кривий Ріг та яка належить ТОВ "Інтеркомплект" на праві приватної власності.

Відповідно до постанови Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 7 вересня 2011 року ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди була застрахована полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів від 4 травня 2011 року ПрАТ "СК "АХА Страхування".

Відповідно до страхового полісу, виданого ПрАТ "СГ "ТАС" від 22 жовтня 2010 року застрахована відповідальність ОСОБА_8 перед третіми особами за шкоду, заподіяну напівпричепом "ВАН-ХУЛ" д.н.з. НОМЕР_2.

На письмові звернення позивача до страхових компаній з приводу виплати страхового відшкодування останні відповіли відмовою.

З огляду на викладені обставини, позивач вимушений звернутися до суду з вказаним позовом за захистом порушеного права.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ "СК "АХА Страхування" на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 28 535 грн. 60 коп.

Стягнуто з ПрАТ "СГ "ТАС" на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 29 535 грн. 60 коп.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь позивача франшизу в розмірі 1 000 грн.

Вирішено питання про судові витрати. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями ПрАТ "СК "АХА Страхування" звернулося із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог до заявника відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

ПрАТ "СГ "ТАС" також звернулося із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд виходив з того, що правових підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування не було.

Такі висновки судів колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 9 серпня 2011 року ОСОБА_7, керуючи транспортним засобом "ДАФ 85380 СФ" д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом "ВАН-ХУЛ" д.н.з. НОМЕР_2 здійснив наїзд на бетонний козирок, навіс бакалійної бази нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Коломійцівська, 18, м. Кривий Ріг та яка належить ТОВ "Інтеркомплект" на праві приватної власності.

Відповідно до постанови Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 7 вересня 2011 року ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди була застрахована полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів від 4 травня 2011 року ПрАТ "СК "АХА Страхування".

Відповідно до страхового полісу, виданого ПрАТ "СГ "ТАС" від 22 жовтня 2010 року застрахована відповідальність ОСОБА_8 перед третіми особами за шкоду, заподіяну напівпричепом "ВАН-ХУЛ" д.н.з. НОМЕР_2.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі - Закон) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно із ст. 22.1 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

При цьому, суди, ухвалюючи оскаржуване рішення виходили також з того, що застраховані транспортні засоби, а саме: автомобіль "ДАФ 85380 СФ" д.н.з. НОМЕР_1 та напівпричіп "ВАН-ХУЛ" д.н.з. НОМЕР_2 в момент настання дорожньо-транспортної пригоди були не окремими транспортними засобами, а єдиним транспортним засобом - автопоїздом.

Так, відповідно до п. 1.4 "Порядку узгодження нормативної документації на конструкцію транспортних засобів", затвердженого наказом Міністерства транспорту України №338 від 22 червня 2000 року (z0404-00) автопоїздом визнається з'єднання автомобіля з одним або кількома причепами за допомогою зчіпного пристрою.

З врахуванням вказаних вимог закону, суди дійшли вірних висновків, що вказана дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок взаємодії не декількох транспортних засобів, а одного, проте зчепленого з причепом, яким в даному випадку є автопоїзд.

Оскільки на момент настання дорожньо-транспортної пригоди було застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду заподіяну як автомобілем так і напівпричепом, то суди вірно дійшли висновків про стягнення страхового відшкодування з обох страхових компаній.

При цьому, судами вірно не взято до уваги твердження щодо відповідальності лише власника тягача, з огляду на те, що п. 36.3 Закону (1961-15) , яким передбачено, що у випадку, коли дорожньо-транспортна пригода сталася за участю декількох транспортних засобів, що перебували у з'єднанні між собою (у складі одного транспортного составу або під час буксирування із застосуванням жорсткого зчеплення чи з частковим навантаженням буксируваного транспортного засобу на платформу або на спеціальний опорний пристрій), виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо тягача, а в разі якщо цей тягач незабезпечений, регламентна виплата здійснюється МТСБУ, оскільки вказаний пункт Закону набрав чинності з 18 вересня 2011 року, тобто після виникнення спірних правовідносин, а тому вказана норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

З урахуванням викладених обставин оскаржувані судові рішення ухвалені за повного та всебічного дослідження всіх обставин по справі з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для визнання їх незаконними та необґрунтованими відсутні.

Таким чином, касаційні скарги необхідно відхилити, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" та приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.