головуючого Макарчука М.А., суддів: Мазур Л.М., Маляренка А.В., Матвєєвої О.А., Нагорняка В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (далі-ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго") на дії державного виконавця, за касаційною скаргою ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" на ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 01 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 11 квітня 2013 року,

У листопаді 2012 року ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" звернувся до суду із зазначеною скаргою, в якій просив визнати дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дзержинського міського управління юстиції щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження за судовим наказом Дзержинського міського суду Донецької області № 2-н/0512/436/12 від 17 лютого 2012 року, такими, що не відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , визнати незаконною постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 35027053 від 25 жовтня 2012 року за спірним судовим наказом, зобов'язати державного виконавця усунути порушення вимог закону шляхом скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження за судовим наказом.

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 01 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 11 квітня 2013 року у задоволенні скарги відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 212, 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення у повній мірі не відповідають.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" (зміни внесені відповідно до закону № 5037-VI від 04 липня 2012 року (5037-17) ) у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

З матеріалів справи вбачається, що за заявою ПАТ "Донецькобленерго" Дзержинським міським судом Донецької області 17 лютого 2012 року видано судовий наказ № 2н/512/436/12 про стягнення з ОСОБА_6 909 грн 58 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію.

Постановою про відмову у відкритті виконавчого провадження від 25 жовтня 2012 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі судового наказу № 2н/512/436/12 від 17 лютого 2012 року.

Підставою для такої відмови державним виконавцем вказано те, що виконавчий документ не відповідає вимогам ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", а саме у виконавчому документі зазначається індивідуальний ідентифікаційний номер боржника або номер і серія паспорта.

Проте, висновки судів про відповідність дій державного виконавця вимогам закону є передчасними.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець з метою захисту інтересів стягувача може самостійно одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну. Тобто, у разі незазначення індивідуального ідентифікаційного номера (реєстраційного номеру облікової картки платника податків) у рішенні суду, судовому наказі, згідно із п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець може самостійно звернутися до відповідного органу державної податкової служби із запитом про витребування довідки про індивідуальний ідентифікаційний номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків) боржника.

Відповідно до ст. 98 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається в суд у письмовій формі.

У заяві повинно бути зазначено:

1) найменування суду, в який подається заява;

2) ім'я (найменування) заявниа та боржника, а також ім'я (найменування) представника заявника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження;

3) вимоги заявника і обставини, на яких вони грунтуються.

4) перелік документів, що додаються до заяви.

Зазначені норми не містять вимог щодо наявності у процесуальних документах і судових рішеннях інформації про індивідуальний ідентифікаційний номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків) осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи зазначене та те, що суд апеляційної інстанції недоліків суду першої інстанції не усунув, не перевірив належним чином доводи апеляційної скарги, допустив порушення норм процесуального та матеріального права, судове рішення суду апеляційної інстанції не може залишатися в силі, а тому підлягає скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий судовий розгляд.