розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" до ОСОБА_3 про стягнення збитків

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2013 року, -

У жовтні 2012 року публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" (далі - ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго") звернулося до суду із указаним позовом до ОСОБА_3, посилаючись на те, що відповідачка є власником житлового будинку АДРЕСА_1. Перевіркою від 27 квітня 2012 року було встановлено факт порушення нею п. 48 Правил користування електричною енергією для населення (1357-99-п) (далі - ПКЕЕН) - самовільне бездоговірне підключення електропроводки до електричної мережі енергопостачальника, про що складено акт. У період часу із 4 жовтня 2010 року по 27 квітня 2012 року протиправними діями ОСОБА_3 завдано збитків у розмірі 7 259, 43 грн, які позивач просив стягнути із відповідачки.

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2013 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове про задоволення позову. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" 7 259, 43 грн збитків. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначені вимоги закону апеляційним судом враховані не були.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що спожита відповідачкою електроенергія обліковувалася опломбованим електролічильником, тобто розкрадання електричної енергії не відбулося. Крім того, в акті про порушення ПКЕЕН (1357-99-п) не зазначено схему електропостачання помешкання споживача із зазначенням перерізу і матеріалу всіх проводів (кабелів), наявних у схемі електропостачання об'єкта, а також межу балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та їх задоволення, мотивуючи висновки тим, що самовільне підключення ОСОБА_3 до електричної мережі енергопостачальника є порушенням п. 48 ПКЕЕН (1357-99-п) та тягне за собою відповідальність шляхом відшкодування вартості не облікованої електричної енергії.

Висновки апеляційного суду вимогам закону та фактичним обставинам справи не відповідають.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18 березня 2009 року.

На підставі заяви-звернення ОСОБА_4 (попередній власник будинку) від 24 вересня 2010 року контролерами Апостолівського РЕМ 4 жовтня 2010 року здійснено відключення ввідного проводу на опорі електропостачання № 39 (припинено електропостачання) у зв'язку з тим, що будинок згорів ( а. с. 18-21).

26 квітня 2012 року ОСОБА_3 звернулася до енергопостачальника із заявою про відкриття особового рахунку та підключення електроенергії до будинку АДРЕСА_1.

27 квітня 2012 року складено акт про порушення ОСОБА_3 п. 48 ПКЕЕН (1357-99-п) - самовільне бездоговірне підключення електропроводки до електричної мережі енергопостачальника.

Однією з підстав відповідальності споживача електроенергії за п. 48 ПКЕЕН, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (1357-99-п) , є розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку.

Обов'язковим елементом об'єктивної сторони указаного правопорушення є розкрадання електричної енергії, що є наслідком самовільного підключення споживача до електромереж чи споживання електричної енергії без приладів обліку.

Порядок визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕН, встановлено Методикою, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 4 травня 2006 № 562 (z0782-06) .

В акті про порушення зазначаються всі необхідні для розрахунку згідно з вимогами цієї Методики параметри, що характеризують електроустановку споживача, схему підключення електроустановки споживача та її графічне зображення із зазначенням: меж балансової належності; перерізів та матеріалу всіх проводів (кабелів), наявних у схемі підключення; фазування приладу обліку на дату оформлення акта про порушення (п. 4.6. Методики).

Акт про порушення ОСОБА_3 п. 48 ПКЕЕН (1357-99-п) від 27 квітня 2012 року схему електропостачання помешкання споживача із зазначенням перерізу і матеріалу всіх проводів (кабелів), наявних у схемі електропостачання об'єкта, а також межу балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін не містить.

Про невідповідність складеного у справі акта про порушення ПКЕЕН (1357-99-п) вимогам закону щодо його змісту зазначено й у листі Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії від 3 жовтня 2012 року № 02/10-3887 (а. с. 40).

Правової оцінки указаним обставинам апеляційний суд не дав.

Згідно підпункту 6 пункту 3.1 Методики самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електромережі, що не є власністю енергопостачальника є підставою для застосування положень Методики.

Відповідно до пункту 3.5. Методики у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпунктах 5, 6 пункту 3.1 Методики, добовий обсяг споживання електричної енергії W (кВт. год) через проводи, якими здійснене самовільне підключення або підключення поза приладом обліку, визначається за формулою (2.7) Методики, відповідно до якої для розрахунку кількості днів у періоді, за який має здійснюватися перерахунок, обмежується сумарною кількістю днів за дванадцять календарних місяців, що передували дню виявлення порушення до дня усунення самовільного підключення.

Визначаючи період стягнення із 4 жовтня 2010 року по 27 квітня 2012 року, апеляційний суд наведених положень закону не врахував.

Враховуючи те, що апеляційний суд не встановив обставин, які підлягають встановленню на підставі п. 48 ПКЕЕН (1357-99-п) та ст. ст. 60, 214 ЦПК України, а саме: факт використання споживачем електричної енергії, яка не врахована (неправильно врахована) засобами обліку, ухвалене ним рішення на підставі ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.