Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Закропивного О.В., Лесько А.О., Луспеника Д.Д.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_4, третя особа - обслуговуючий кооператив "Дачно-будівельний кооператив "Беркут-08", про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду м. Севастополя від 29 липня 2013 року,

У лютому 2011 року прокурор Ленінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_4 на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 11 грудня 2009 року № 1016-р "Про передачу у власність громадянам-членам обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Беркут-08" земельних ділянок площею 10,0 га для індивідуального дачного будівництва", отримав у власність земельну ділянку площею 0,0691 га, що розташована по АДРЕСА_1 на території вказаного кооперативу. У порушення положень ЗК України (2768-14) , Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (586-14) Севастопольська міська державна адміністрація при прийнятті розпорядження 11 грудня 2009 року № 1016-р, яке було скасовано розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації 13 вересня 2010 року № 1803-р за протестом прокурора, вийшла за межі наданих їй законом повноважень, розпорядилась землями рекреаційного призначення, які знаходяться у межах м. Севастополя. Крім того, ОСОБА_4 з відповідними заявами про надання земельної ділянки і про надання згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки та технічної документації до Севастопольської міської ради не звертався, проект землеустрою спірної земельної ділянки не замовлявся, державна експертиза проекту землеустрою не проводилася. Прокурор вважає, що таким чином спірна земельна ділянка вибула з державної власності незаконно, всупереч волі держави в особі уповноваженого органу - Севастопольської міської ради. Ураховуючи викладене, прокурор просив визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий відповідачу, та витребувати на користь держави в особі Севастопольської міської ради спірну земельну ділянку.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 25 грудня 2012 року у задоволенні позову прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Севастополя від 29 липня 2013 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради задоволено. Визнано недійсним державний акт серії ЯИ № 079019 на право власності на земельну ділянку, площею 0,0691 га, розташовану у м. Севастополі по АДРЕСА_1, кадастровий номер 8536400000:04:001:0264, що виданий ОСОБА_4 Головним Управлінням Держкомзему у м. Севастополі. Витребувано вказану земельну ділянку на користь держави в особі Севастопольської міської ради з незаконного володіння ОСОБА_4 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й вбачається з матеріалів справи, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, зокрема, правильним є посилання на норми ст. 118, 152 ЗК України, ст. 387 ЦК України. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд вірно встановив характер спірних правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням конкретних обставин справи з дотриманням норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, таким чином, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити, рішення апеляційного суду м. Севастополя від 29 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.