Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Ткачука О.С.

Суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К., Савченко В.О., Умнової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про солідарне стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки та встановлення порядку його реалізації, за позовом ОСОБА_7 до товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", ОСОБА_5, приватного нотаріуса Кременчуцького нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними, зобов'язання виключити квартиру з реєстру заборон, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 лютого 2013 року, ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 11 червня 2013 року, -

У травні 2012 року позивач ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на його користь в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором від 12 травня 2008 року у розмірі 162 744,03 грн., та звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_5 та ОСОБА_7

В подальшому ТОВ "ОТП Факторинг Україна" уточнив позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та просив встановити спосіб реалізації іпотечної квартири шляхом її продажу на прилюдних торгах за ціною, визначеною на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності.

Позов мотивований тим, що 12 травня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_9 був укладений кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у сумі 18 500 доларів США, зі строком повернення до 12 травня 2023 року. Згідно укладеного з ЗАТ "ОТП Банк" договору іпотеки від 12 травня 2008 року, ОСОБА_9 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1. 12 травня 2008 року укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_10 зобов'язалася відповідати перед банком, як солідарний боржник по зобов'язанням ОСОБА_9 Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 червня 2011 року визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину померлого ОСОБА_11 на квартиру АДРЕСА_1, виданого 2 лютого 2007 року на ім`я ОСОБА_5, визнано право власності в порядку спадкування на зазначену квартиру за ОСОБА_5 та ОСОБА_7 по Ѕ частині за кожним. Відповідач ОСОБА_5 не здійснює погашення кредиту у зв'язку з чим, станом на 21 грудня 2011 року виникла заборгованість по основному боргу у розмірі 141 131,99 грн., що еквівалентно 17 663,80 доларам США, по процентам - 13 660,01 грн., що еквівалентно 1709,66 доларів США, та пеня у розмірі 7952,03 грн. Позивач отримав право вимоги вказаної заборгованості відповідно до укладеного з ПАТ "ОТП Банк" договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 23 вересня 2011 року, у зв'язку із чим, звернувся до суду з відповідним позовом про її стягнення та звернення стягнення на предмет іпотеки.

У вересні 2012 року ОСОБА_7 подав до суду позов, в якому просив визнати недійсним кредитний договір від 12 травня 2008 року та договір іпотеки від 12 травня 2008 року, укладені між ОСОБА_5 та ЗАТ "ОТП Банк"; зобов'язати приватного нотаріуса Кременчуцького нотаріального округу ОСОБА_8 виключити з реєстру іпотек і заборон відчуження запис про іпотеку нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_5, в момент вчинення кредитного та іпотечного договорів навмисно ввів іншу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, що в свою чергу є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 вересня 2012 року зазначені позови об'єднані в одне провадження для спільного розгляду.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 11 червня 2013 року, позов ОСОБА_7 задоволено частково. Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 12 травня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_5, предметом якого була квартира АДРЕСА_1. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 в частині визнання недійсним кредитного договору від 12 травня 2008 року та зобов'язання приватного нотаріуса ОСОБА_8 виключити квартиру з реєстру іпотек та заборон відчуження відмовлено. Позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором у розмірі 162 744,03 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.

ТОВ "Факторинг Україна", не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення заявлених ТОВ "Факторинг Україна" позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, частково задовольняючи позов ОСОБА_7 виходив з того, що іпотечний договір порушує право власності останнього на квартиру, оскільки він, як співвласник спірної квартири, не укладав з банком договору про іпотеку. На момент укладання договору іпотеки, квартира передавалась в іпотеку банку за наявності у ОСОБА_5 права власності на неї, згідно свідоцтва про право на спадщину. Після визнання недійсним зазначеного свідоцтва та визнання права спільної часткової власності за двома співвласниками, згоду на передачу предмету іпотеки у наступну іпотеку банку, ОСОБА_7, не надавав, відповідні зміни до договору іпотеки не вносилися. Тому такий договір, в силу закону, є недійсним, а звернення стягнення на предмет іпотеки за позовом наступного іпотекодержателя ТОВ "ОТП Факторинг Україна" є безпідставним.

Задовольняючи позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" в частині солідарного стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заборгованості по кредитному договору місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що існування заборгованості за кредитним договором станом на 21 грудня 2011 року підтверджена наданим банком розрахунком, що не спростований відповідачами в ході розгляду справи. Позичальник неналежним чином виконує зобов'язання за кредитним договором, що є правовою підставою для стягнення заборгованості в солідарному порядку з боржника і поручителя.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки вони зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, без належної оцінки наявних у матеріалах справи доказів, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7 в частині визнання недійсним договору іпотеки виходив з того, що відповідно до положень ч.5 ст. 1268 ЦК України Ѕ частка спірної квартири належить ОСОБА_7 з часу відкриття спадщини - з 26 жовтня 2005 року, а тому суд не прийняв до уваги заперечення ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про те, що на час укладання договору іпотеки квартири її власником згідно правовстановлюючого документа був лише ОСОБА_5

Посилаючись на вказані обставини суд дійшов висновку, що договір іпотеки є недійсним у зв'язку з недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Частиною 5 статті 1268 ЦК України визначено, що спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від часу її прийняття.

Відповідно до статті 1299 ЦК України, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу). Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію га зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Суди попередніх інстанцій, в порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернули, у достатньому обсязі не визначилися із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не встановили та не зазначили у рішеннях чи виникло у ОСОБА_7 право власності на Ѕ частину квартири у передбаченому статтями 182, 1299 ЦК України порядку, а тому дійшли передчасного висновку про порушення права власності ОСОБА_7 укладеним між ЗАТ "ОТГІ Банк" та ОСОБА_5 договором іпотеки.

Судами не перевірено доказів, які б підтверджували, реєстрацію права власності ОСОБА_7 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

Судами не встановлено та у рішеннях не зазначено, які саме вимоги закону були порушені при укладенні оспорюваного договору іпотеки.

Визнаючи договір іпотеки недійсним суди належним чином не мотивували свої висновки та не врахували його похідний характер від зобов'язань за кредитним договором, не перевірили факту досягнення згоди між сторонами щодо укладення іпотечного договору та нерухомого майна, яке передавалося в іпотеку банку. Не надано належної оцінки тим обставинам, що договір іпотеки, укладався за наявності правовстановлюючих документів, згідно яких власником спірної квартири був одноособово ОСОБА_5 Свідоцтво про його право власності на квартиру було визнано недійсним в судовому порядку 17 червня 2011 року - через два роки після укладення договору іпотеки.

Суди не мотивували свої висновки щодо правових підстав для визнання договору іпотеки недійсним вцілому.

В ході розгляду даної справи судами не дотримано вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Суди не надали належну правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, не встановили їх відповідність вказаним вище статтям закону та не надали належної оцінки усім доводам сторін та доказам, на які вони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Не перевірено відповідність обраного ТОВ "ОТП Факторинг Україна" способу захисту прав, правовідносинам, які виникли між сторонами, зокрема щодо одночасного заявлення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки. В судових рішеннях відсутні висновки щодо правових підстав для дострокового задоволення вимог кредитора, стягнення заборгованості за кредитним договором і звернення стягнення на заставлене майно.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судами, як першої, так і апеляційної інстанцій, фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до поверхневого вирішення спору.

За таких обставин, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, у зв'язку із чим, відповідно до ст. 338 ЦПК України їх слід скасувати з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 335, 336, 338, 344, 345 ЦПК України, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 лютого 2013 року, ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 11 червня 2013 року скасувати.

Справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.