розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Орвіс", публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за участю третьої особи -товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Київ", про визнання іпотечного договору припиненим, зобов'язання внести до державного реєстру дані щодо припинення дії іпотечного договору та зняти усі обтяження накладені згідно іпотечного договору та зустрічний позов публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_4, за участю третіх осіб -товариство з обмеженою відповідальністю магазин "Київ", товариство з обмеженою відповідальністю "Орвіс", про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою представника публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" - Награбовського Олександра Вікторовича на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 9 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 18 червня 2013 року,

У грудні 2011 року ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до ТОВ "Орвіс", ПАТ "Укрсоцбанк", приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання іпотечного договору припиненим, зобов'язання внести до державного реєстру дані щодо припинення дії іпотечного договору та зняти усі обтяження накладенні згідно з іпотечним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що оскільки рішенням господарського суду звернуто стягнення на передані в іпотеку нежитлові приміщення та суми коштів від реалізації предметів іпотеки вистачає на погашення кредитної заборгованості ТОВ "Орвіс", вважала, що договір іпотеки припинив свою дію, внаслідок чого просила визнати іпотечний договір припиненим та зобов'язати нотаріуса внести дані до Державного реєстру обтяжень про припинення договору іпотеки.

Відповідач ПАТ "Укрсоцбанк" звернулось в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення шляхом визнання за банком права власності на нерухоме майно та за рахунок визнаного права власності на нерухоме майно погасити заборгованість ТОВ "Орвіс" за Генеральним договором про надання кредитних послуг № 770/9-698 від 15 липня 2008 року перед ПАТ "Укрсоцбанк" пропорційно вартості нерухомого майна та припинити право власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ "Укрсоцбанк" посилалося на те, що на момент звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки у ТОВ "Орвіс" існує заборгованість в розмірі 2604586,71 доларів США та незважаючи на перехід права власності на нежитлове приміщення, загальною площею 1285,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, (предмет іпотеки) від ТОВ магазин "Київ" до ОСОБА_4, від ОСОБА_4 до ТОВ "Орвіс", від ТОВ "Орвіс" до ОСОБА_4, право іпотеки зберігається та правовідносини за іпотечним договором від 17 липня 2008 року тривають і вони є обов'язковими для нового власника ОСОБА_4, а тому ПАТ "Укрсоцбанк" вправі пред'явити вимоги до нового власника згідно з ст. 23 Закону України "Про іпотеку".

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 9 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 18 червня 2013 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано іпотечний договір від 17 липня 2008 року, який укладений між АКБСР "Укрсоцбанк" та ТОВ магазин "Київ" предметом якого є нежитлове приміщення загальною площею 1285,1 м2, що знаходиться в АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 5578 таким, що припинив свою дію. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ПАТ "Укрсоцбанк" відмовлено. Вирішено питання про стягнення судового збору.

У касаційній скарзі представник ПАТ "Укрсоцбанк" - Награбовський О.В. порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень, із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 липня 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк") та ТОВ "Орвіс" укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг №770/9-698, за яким банк зобов'язався надавати ТОВ "Орвіс" грошові кошти в межах загального ліміту 2200000 доларів США, а ТОВ "Орвіс" зобов'язалося повертати кредит у строки та на умовах, визначених Генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15 липня 2008 року та додатковими угодами до Генерального договору про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15 липня 2008 року.

17 липня 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ТОВ магазин "Київ" було укладено іпотечний договір, який посвідчений 17 липня 2008 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5 під реєстровим номером 5578. Відповідно до п. 1.1 іпотечного договору іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно: нежитлове приміщення загальною площею 1285,1 м2, що знаходиться в АДРЕСА_1, що належало іпотекодавцю на праві власності па підставі свідоцтва, виданого виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 09 січня 2001 року та зареєстрованого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 09 січня 2001 року за реєстровим № 462. Даний іпотечний договір було укладено в якості забезпечення (гарантії) виконання ТОВ "Орвіс" своїх зобов'язань перед ПАТ "Укрсоцбанк" за генеральним договором про надання кредитних послуг № 770/9-698 від 15 липня 2008 року.

10 серпня 2011 року рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради визнано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 1285,1 м2, що знаходиться в АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 з підстав її виходу з засновників ТОВ "Орвіс" та виділом в натурі вказаного приміщення. Попередньо, дане приміщення їй було виділено при виході з засновників ТОВ магазин "Київ", виходячи з її частки в 77,2 % в статутному капіталі товариства.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 15 грудня 2011 року частково задоволено позовні вимоги банку до ТОВ "Орвіс" та СП "Луміс" та визнано за банком право власності на наступні об'єкти: торговий комплекс загальною площею 1649,7 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; вбудовано-прибудований магазин з підвальними приміщеннями загальною площею 1028,5 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, і погашено заборгованість ТОВ "Орвіс" за Генеральним договором про надання кредитних послуг № 770/9-698 від 15 липня 2008 року та Генеральним договором про надання кредитних послуг № 770/9-691 від 26 червня 2008 року перед ПАТ "Укрсоцбанк" у розмірі 17 109 000 грн.

Цим же рішенням господарського суду Тернопільської області було припинено провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ "Укрсоцбанк" щодо звернення стягнення шляхом визнання за ним права власності на нежитлове приміщення загальною площею 1285,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Задовольняючи первісний позов частково та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 15 листопада 2011 року в рахунок суми заборгованості за кредитним договором від 15 серпня 2008 року, звернено стягнення на належні боржнику - ТОВ "Орвіс" приміщення, які перебували в іпотеці, шляхом визнання за банком права власності та оскільки відсутня заборгованість за основним договором, то відповідно і припинилась майнова порука.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до ст. 12 цього Закону третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Відповідно до п. 6.1 Генерального договору про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15 липня 2008 року та п. 5.1. іпотечного договору від 17 липня 2008 року всі спори та непорозуміння, які можуть виникнути у зв'язку з укладанням та виконанням цих договорів вирішуються шляхом переговорів між сторонами.

Відповідно до п. 6.2 Генерального договору про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15 липня 2008 року та п. 5.2 іпотечного договору від 17 липня 2008 року у випадку неможливості вирішення спорів шляхом переговорів, сторони керуючись ст. 5 Закону України "Про третейські суди", домовились про те, що спори розглядаються третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків (а.с. 18, 23 т. 1).

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про третейські суди" якщо третейська угода укладена у вигляді третейського застереження, то вона вважається невід'ємною частиною угоди і щодо неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до угоди в цілому.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою про відкриття провадження у справі від 30 грудня 2011 року призначено судове засідання у справі на 20 січня 2012 року на 15-00 (а.с. 1 т. 1).

Відповідно до ст. 131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.

20 січня 2012 року ПАТ "Укрсоцбанк" подало клопотання про залишення заяви без розгляду у зв'язку з наявністю третейських застережень у Генеральному договорі та договорі іпотеки (а.с. 58-59 т. 1).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді.

В порушення п. 6 ч. 1 ст. 207, ст. ст. 212- 214 ЦПК України, суд першої інстанції встановивши, що внаслідок переходу права власності на предмет іпотеки до позивача, останній набув статусу іпотекодавця, має всі права та несе всі обов'язки, передбачені договором іпотеки, у тому ж обсязі і на тих же умовах, що існували до набуття нею права власності на предмет іпотеки, у тому числі і права та обов'язки щодо передачі спору на розгляд третейського суду, не розглянув клопотання банку про залишення заяви без розгляду у зв'язку з наявністю третейських застережень у Генеральному договорі та договорі іпотеки та продовжив розгляд справи по суті.

Звертаючись з апеляційною скаргою, банк посилався на те, що його клопотання про залишення заяви без розгляду у зв'язку з наявністю третейських застережень у Генеральному договорі та договорі іпотеки судом першої інстанції не розглянуто.

Апеляційний суд в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги; в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин, ухвалені у справі рішення суду не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" - Награбовського Олександра Вікторовича задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 9 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 18 червня 2013 року скасувати, справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.