Суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К., Савченко В.О., Умнової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз" на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 травня 2013 року, ухвалу апеляційного суду Київської області від 11 червня 2013 року, -

У лютому 2013 року позивач ТОВ "Укргаз" звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за об'єкти будівництва у розмірі 21 513 грн. та 240 грн. судового збору.

Позов мотивований тим, що 14 січня 2008 року між ТОВ "Укргаз" та ОСОБА_5 був укладений договір про участь у будівництві об'єкта №3/1/12/83/Ж та договір про участь у будівництві об'єкту №4/1/13/84/Ж. Об`єкт будівництва знаходився за адресою: АДРЕСА_1. За умовами вказаних договорів відповідач зобов'язувався повністю оплатити вартість лота і вартість додаткових метрів. За результатами обмірів БТІ фактична загальна площа об'єкту будівництва за договором №3/1/12/83/Ж виявилась більшою, ніж запланована на 1,32 кв.м, об'єкту будівництва за договором №4/1/13/84/Ж більшою на 1,52 кв.м. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача по вказаним об'єктам будівництва становить 21 513 грн. Відповідно до умов п. 3.10 вказаних договорів, у випадку, якщо за результатами обмірів БТІ фактична загальна площа об'єкта будівництва буде більшою за проектну, замовник зобов'язується протягом строку обігу облігацій до моменту підписання акту приймання-передачі об'єкта будівництва сплатити позивачу кошти, у розмірі, який буде визначений з розрахунку кількості додаткових метрів. Посилаючись на вказані обставини позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за об'єкти будівництва у розмірі 21 513 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 3 липня 2013 року, позов залишено без задоволення.

Позивач, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що оскільки спірні договори, укладені між ТОВ "Укргаз" та відповідачем, не містять обов'язку останньої сплачувати позивачу грошові кошти, а регламентує порядок придбання облігацій, обіг і термін погашення яких скінчився до дати закінчення будівництва та введення будинку в експлуатацію, вимоги ТОВ "Укргаз" є незаконними і задоволенню не підлягають.

Вказані висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають фактичним обставинам справи та зібраним у справі доказам, не узгоджуються з нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, якщо умовами договору про участь в будівництві передбачено оплату вартості додаткової площі в разі, якщо загальна площа об'єкта будівництва за даними БТІ буде перевищувати загальну площу, зазначену в лоті, замовник зобов'язаний сплатити таку різницю в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В даному випадку, ТОВ "Укргаз", укладаючи договори участі у будівництві, мало на меті залучення грошових коштів від фізичних та юридичних осіб для фінансування будівництва житлового комплексу і після завершення будівництва - передання об'єктів будівництва замовнику, а саме ОСОБА_5

ОСОБА_5 за умовами договорів зобов'язувалась протягом строку обігу облігацій до моменту підписання акта приймання-передачі об'єкта будівництва придбати додаткову кількість облігацій шляхом внесення на поточний рахунок емітента суми, яка дорівнює вартості додаткової площі.

ТОВ "Укргаз" свої зобов'язання за договорами виконало в повному обсязі. Разом з тим, відповідач умови договорів, укладених між сторонами, у повному обсязі не виконала.

Суди попередніх інстанцій не врахували вказаних обставин та норм матеріального права, не надали належної правової оцінки правовідносинам, що виникли між сторонами, не встановили їх відповідність вказаним вище статтям закону, у зв'язку із чим, дійшли до неправильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Суди не перевірили усі доводи сторін і докази, на які вони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судами, як першої, так і апеляційної інстанцій, фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до поверхневого вирішення спору.

За таких обставин, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, у зв'язку із чим, відповідно до ст. 338 ЦПК України їх слід скасувати з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд.