розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2013 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 вересня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", третя особа - Управління пенсійного Фонду України в Святошинському районі м. Києва, про зобов'язання провести оплату страхових внесків, стягнення матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди,-

У вересні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просив винести рішення, яким зобов'язати відповідача здійснити оплату страхових внесків нарахованих на фонд оплати праці позивача, як співробітника філії НАК "Нафтогаз України" в Арабській Республіці Єгипет (далі -АРЄ) за період з 01 червня 2008 року по 01 липня 2012 року у сумі 177 831 грн., стягнути 45 427 грн. компенсації до Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва, 628 грн. за послуги банку, 72 990 грн. сплачених в АРЄ як податкові зобов'язання, 30 000 грн. моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він з 24 грудня 2012 року по 30 червня 2012 року працював у філії НАК "Нафтогаз України" в АРЄ на посаді геофізика згідно з трудовим контрактом.

З вересня 2007 року по травень 2008 року включно філія НАК "Нафтогаз України" в АРЄ проводила відрахування внесків із його заробітної плати до фонду пенсійного соціального страхування України, але в подальшому такі відрахування були припинені.

Оскільки відповідач зазначені відрахування не проводив, позивач самостійно за власні кошти сплатив страхові внески до Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва за частину часу його роботи в АРЄ.

Враховуючи наведене, позов просив задовольнити.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 12 вересня 2013 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У відкритті касаційного провадження по вищевказаній справі слід відмовити, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що у відповідача не було обов'язку здійснювати компенсацію заявнику сплачених ним страхових внесків, або здійснювати їх сплату за нього до ПФУ за власні кошти.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних рішень судів вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, місцевий та апеляційний суди правильно застосували правові норми та ухвалили правильні по суті судові рішення, підстав для скасування яких не вбачається.

Доводи скарги такі висновки не спростовують і зводяться до оцінки доказів, їх належності та допустимості, проте, в силу ст. 335 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2013 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 вересня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", третя особа - Управління пенсійного Фонду України в Святошинському районі м. Києва, про зобов'язання провести оплату страхових внесків, стягнення матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди.