Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Журавель В.І., Горелкіної Н.А., Завгородньої І.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Луганської області від 05 червня 2013 року,-

У липні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень, просила стягнути з ОСОБА_5 заборгованість по аліментам та пеню у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення з березня 2009 року по липень 2012 року на суму 6 278 грн.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з відповідача на утримання двох дітей стягнуті аліменти у розмірі 1/3 частини його заробітку на підставі рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 27 березня 2001 року, а з 22 червня 2009 року на підставі рішення Артемівського районного суду м. Луганська зменшено розмір аліментів до 1/6 частини усіх видів заробітку відповідача.

Посилалась на постанову про закінчення виконавчого провадження відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції від 16 березня 2012 року, відповідно до якої заборгованість відповідача по аліментам становить 6 334 грн.

Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 12 березня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 заборгованість по сплаті аліментів на утримання дочки ОСОБА_7 у сумі 6 334 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1 900 грн. у якості неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

У решті частині позову відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 05 червня 2013 року рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 12 березня 2013 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду Луганської області від 05 червня 2013 року, залишивши в силі рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 12 березня 2013 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість із виплати аліментів за період з 01 березня 2009 року по 08 лютого 2012 року утворилася саме з вини відповідача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4, апеляційний суд виходив з того, що оскільки відповідно до довідки ВДВС боржник ОСОБА_5 за період з серпня 2008 року по лютий 2012 року повинен був сплатити аліменти на суму 16 144грн., а сплатив 16 660 грн. (з урахуванням зазначених в довідці на квитанціях сумах), що перевищує суму аліментів, тому заборгованість у відповідача по аліментам відсутня.

При цьому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність вини відповідача у несплаті аліментів та відсутність підстав для нарахування пені, оскільки відповідно до представлених ОСОБА_5 квитанцій та зазначених у довідці ВДВС сум переплата станом на березень 2009 року становила 3 729 грн., що було підставою для зменшення розміру щомісячних платежів в подальшому.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Суд дав належну оцінку обставинам справи, правильно застосував закон, що регулює спірні відносини, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, ухвалив правильне рішення з дотримання норм процесуального права.

Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав вважати, що апеляційним судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Згідно із частиною першою статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення апеляційного суду Луганської області від 05 червня 2013 року залишити без змін.