розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, законного представника ОСОБА_7, ОСОБА_9, третя особа - служба у справах дітей Івано-Франківського МВК, про виселення, усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та відшкодування майнової шкоди; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, про відшкодування шкоди, завданої у зв'язку з вчиненням правочину під впливом обману, за касаційними скаргами представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в суді Таргулової Ірини Герасимівни та ОСОБА_9 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 5 червня 2013 року,

У грудні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що за рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 травня 2002 року у справі № 2-277 за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 19 червня 1997 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зобов'язано останню повернути їй вказану квартиру. Проте, відповідачі вказане рішення суду не виконують, виселятися в добровільному порядку не бажають, чинять перешкоди їй у користуванні власністю. У зв'язку з цим позивач просила виселити відповідачів із спірної квартири, зобов'язати їх усунути перешкоди у користуванні нею приміщенням квартири шляхом звільнення спірної квартири від належного їм майна та передачі ключів від вхідних дверей, будинкової книги, технічного паспорту, договорів з комунальними підприємствами та розрахункових книжок по оплаті за споживчі житлово-комунальні послуги, а також стягнути з них 1100 грн. на відшкодування майнової шкоди, яку вона понесла в результаті звернення до нотаріуса за відновленням свого порушеного права.

У квітні 2011 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом про відшкодування шкоди, завданої у зв'язку з вчиненням правочину під впливом обману та з урахуванням уточнень до зустрічних позовних вимог просила стягнути з ОСОБА_4 201 322 грн. вартості квартири станом на день розгляду справи, інфляційні втрати у розмірі 56 830 грн. 87 коп. та 3% річних у розмірі 14 692 грн. 18 коп.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 5 червня 2013 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Виселено ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 з квартири АДРЕСА_1 та зобов'язано їх усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_4 приміщенням квартири шляхом звільнення квартири від належного їм майна та повернення ключів від вхідних дверей, передачі будинкової книги, технічного паспорту, договорів з комунальними підприємствами та розрахункових книжок по оплаті за спожиті житлово-комунальні послуги. У задоволенні решти вимог - відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

У касаційних скаргах представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в суді Таргулова І.Г. та ОСОБА_9 просять скасувати ухвалені у справі судові рішення з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України, вірно визначилися з характером спірних правовідносин і дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_4 та відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5

Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в суді Таргулової Ірини Герасимівни та ОСОБА_9 відхилити, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 5 червня 2013 року залишити без змін.