розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" (далі - ПАТ "Укрсиббанк") про визнання недійсним договору споживчого кредиту,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду міста Севастополя від 18 квітня 2013 року,

У грудні 2011 року ПАТ "Укрсиббанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та просило стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором, укладеним між банком та ОСОБА_3 28 квітня 2007 року, у розмірі 21 015, 83 дол. США шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, яка належить майновим поручителям - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, виселити ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 з указаної квартири, у зв'язку з невиконаними умов кредитного договору.

У серпні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ "Укрсиббанк" та просив визнати кредитний договір і договір іпотеки недійсними у зв'язку із тим, що кредит наданий в іноземній валюті, що суперечить нормам Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) ю

Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 05 грудня 2012 року у задоволенні обох позовів відмовлено.

Рішенням апеляційного суду міста Севастополя від 18 квітня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позову ПАТ "Укрсиббанк" та ухвалено нове рішення про часткове задоволення первісного позову: у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11149924000, укладеним між ПУБ "Укрсиббанк" та ОСОБА_3, у розмірі 167552,90 грн. звернено стягнення на предмет іпотеки: житлову квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної часткової власності (по 1/4 частці) ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, шляхом проведення прилюдних торгів; встановлено початкову ціну предмета іпотеки для подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; в задоволенні позовних вимог ПАТ "Укрсиббанк" про виселення та зняття з реєстраційного обліку відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Судами встановлено, що між позивачем АКІБ "Укрсиббанк" (правонаступником якого є ПАТ "Укрсиббанк") та ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту від 28 квітня 2007 року № 11149924000, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати ОСОБА_3 для споживчих потреб кредитні кошти у сумі 30 тис. доларів США, що дорівнює еквіваленту 151 500,00 грн. за курсом НБУ на день укладення договору, на термін до 28 квітня 2017 року, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти та сплатити банку за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі.

За умовами даного договору погашення кредиту та сплата процентів в розмірі 13,5 % річних здійснюється позивальником щомісяця.

При цьому сторони обумовили, що гривневий еквівалент суми кредиту зазначається в договорі лише в разі надання банком кредиту в іноземній валюті.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що за порушення позичальником термінів погашення своїх зобов'язань, позичальник сплачує банку пеню.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором, між ПАТ "Укрсиббанк" та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 був укладений договір іпотеки № 2434 від 28 квітня 2007 року, за умовами якого іпотекодавці передали в іпотеку банку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1. За домовленістю сторін вартість предмету іпотеки складає 372 100, 00 грн., що за курсом НБУ на день укладення даного договору складає 73 683,17 доларів США.

27 лютого 2009 року між банком та позичальником ОСОБА_3 укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 11149924000 від 28 квітня 2007 року в частині зміни графіку погашення кредиту та сплати процентів.

Листом від 22 лютого 2008 року банк повідомив ОСОБА_3 про запровадження з 12 березня 2008 року нової системи нарахування відсотків за користування кредитом на прострочену суму основного боргу, а саме про нарахування підвищеної вдвічі від діючої процентної ставки з дати виникнення простроченої суми основного боргу у випадку прострочення платежу за кредитним договором.

Листами-повідомленнями від 11 квітня 2011 року та від 18 липня 2011 року банк повідомив ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про наявність заборгованості за кредитним договором та усунення порушень.

Згідно з наданим розрахунком станом на 3 жовтня 2011 року заборгованість за кредитним договором складає 21 015, 83 доларів США, що еквівалентно 167 552, 90 грн, з яких заборгованість за кредитом складає 18 708,90 доларів США (149 160, 45 грн.), заборгованість за процентами за користування кредитом - 2192,23 доларів США (17477, 99 грн), пеня за несвоєчасне погашення заборгованості - 114, 70 доларів США (914,46 грн).

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Уксиббанк" апеляційний суд виходив із того, що внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком утворилась заборгованість, яка підлягає задоволенню шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

З такими висновками апеляційного суду слід погодитись.

За положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Положення ч. 1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена ч. 1 цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені ст. 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Визнавши, що боржником порушено умови кредитного договору, у зв'язку із чим виникла заборгованість за кредитом, апеляційний суд дійшов обгрунованого висновку про наявність підстав для задоволення позову банку про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги, матеріали витребуваної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.