Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С.,Гримич М.К.,

Савченко В.О., Умнової О.В.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", третя особа - Євсюков Степан Юрійович, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30 травня 2013 року,

У травні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона працювала у приватному акціонерному товаристві "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (далі - ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"), проте після проведення позапланового аудиту відповідності та фінансового аудиту діяльності товариства її повідомили про звільнення. Наказом від 18 травня 2012 року вона була звільнена з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Посилаючись на те, що її звільнення проведено із порушенням ч. 1 ст. 147, ст. 147-1 КЗпП України, позивачка просила скасувати наказ про її звільнення з роботи, поновити її на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 грудня 2012 року, залишеним без зміну ухвалою апеляційного суду м. Києва від 30 травня 2013 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивачка, яка працювала на посаді головного бухгалтера ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", відмовилась надати в.о. Голови правління цього товариства повну та правдиву інформацію про фінансове становище, результат діяльності та рух грошових коштів товариства, що стало підставою для її звільнення з роботи. При звільненні позивачки порушень трудового законодавства судами не виявлено.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що з 03 липня 2006 року ОСОБА_1 працювала на посаді головного бухгалтера ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту".

Наказом Міністерства інфраструктури України від 12 квітня 2012 року на час проведення позапланового внутрішнього аудиту діяльності ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" Голову правління цього товариства - ОСОБА_4 - було відсторонено від виконання службових обов'язків й призначено на цей час виконуючого обов'язки Голови правління Євсюкова С.Ю.

18 травня 2012 року позивачка відмовилась надати в.о. Голови правління товариства повну та правдиву інформацію про фінансове становище, результат діяльності та рух грошових коштів цього товариства, про що було складено відповідний акт.

Того ж дня наказом ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Пред'являючи позов, ОСОБА_1 посилалась на те, що звільнити її могла лише спостережна рада ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" як вищий орган управління, а не в.о. Голови правління зазначеного товариства.

Суди, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку про те, що ОСОБА_1 була звільнена з роботи за вчинення одноразового грубого порушення трудових обов'язків. Позивачка не спростувала своєї вини у ненаданні інформації керівнику про фінансове становище товариства, при тому, що роботодавець довів наявність одноразового грубого порушення трудових обов'язків з боку позивачки, одного з керівників товариства, та вірно застосував положення п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. При цьому комісією, яка проводила позаплановоий фінансовоий аудит та аудит відповідності діяльності ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", встановлено ряд порушень нормативних актів, що регулюють ведення бухгалтерського обліку, що входило до кола її безпосередніх службових обов'язків.

Судами до правильно встановлених фактичних обставин справи вірно застосовані норми трудового законодавства та враховано роз'яснення, надані Верховним Судом України у п. 27 постанови Пленуму від 6 листопада 1992 року № 9 (v0009700-92) (з відповідними змінами) "Про практику розгляду судами трудових спорів"

Посилання касаційної скарги щодо відсутності повноважень у в.о. Голови правління ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на звільнення позивачки з роботи не знайшли свого підтвердження та спростовуються п. п. 9.4.13, 9.4.14 Статуту товариства.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.