головуючого Ткачука О.С. суддів: Гримич М.К., Колодійчука В.М., Мартинюка В.І., Наумчука М.І., розглянувши заяву ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 квітня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Київського головного регіонального управління публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", третя особа - Національний банк України, про визнання дій неправомірними, зобов'язання нарахувати та виплатити проценти за договорами вкладу,

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між ними та відповідачем 07 грудня 2011 року було укладено основні договори вкладів коштів під 19,5 процентів річних та додаткові угоди, відповідно до яких відповідач збільшив процентну ставку за договорами на 0,5 процентів річних, на строк до 07 березня 2012 року.

Останній день повернення вкладу припадає на вихідний неробочий день, позивачі звернулись до відповідача із заявами про повернення вкладів, проте, порушуючи умови договорів, відповідач повернув вклади лише 12 березня 2012 року, при цьому, нарахування процентів за 08-11 березня 2012 року здійснювалося по ставці вкладу на вимогу. Таким чином, позивачі вважають, що відповідач зобов'язаний нарахувати проценти по вкладах позивачів за період з 08 по 11 березня 2012 року по ставці 20 процентів річних та доплатити їм проценти по вкладах, а саме: ОСОБА_6 - 294 грн 87 коп.; ОСОБА_8 - 294 грн 87 коп.; ОСОБА_7 - 790 грн 84 коп. На підставі наведеного просили задовольнити позов.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 січня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 02 квітня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 квітня 2013 року у відкритті касаційного провадження у вказаній справі, за касаційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 січня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 02 квітня 2013 року відмовлено.

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до суду касаційної інстанції із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 квітня 2013 року з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

Заявники посилаються на те, що суди касаційних інстанцій неоднаково застосовують одні й ті ж самі норми матеріального права.

До заяви про перегляд судових рішень, як приклад неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, додано копію постанови Верховного Суду України від 29 травня 2013 року, винесеної за результатами розгляду заяви публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2012 року в справі про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу.

У допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Наведені заявником доводи не містять ознак, визначених у ст. 355 ЦПК України.

Згідно з п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 30 вересня 2011 року (v0011740-11) "Про судову практику застосування статей 353- 360 ЦПК України" судовими рішеннями, на які заявник посилається на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, можуть бути рішення:

- Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ;

- Вищого адміністративного суду України;

- Вищого господарського суду України;

- Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, ухвалені як судом касаційної інстанції;

- апеляційних судів загальної юрисдикції, як судів касаційної інстанції в цивільних справах, яким право на перегляд у касаційному порядку цивільних справ було надано Законом "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22 лютого 2007 (697-16) року.

Зазначений перелік таких судових рішень є вичерпним. Обов'язковою є умова, щоб цими рішеннями, які набрали законної сили, вирішено спір по суті, та в них судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права.

Постанова Верховного Суду України від 29 травня 2013 року, на яку здійснюється посилання, не відноситься до судового рішення, на яке може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що суди касаційних інстанцій при розгляді зазначених справ за подібних правовідносин при однаковому їх матеріально-правовому регулюванні дійшли неоднакових правових висновків, тому в допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Київського головного регіонального управління публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", третя особа - Національний банк України, про визнання дій неправомірними, зобов'язання нарахувати та виплатити проценти за договорами вкладу, за заявою ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 квітня 2013 року.