головуючого: Кузнєцова В.О., суддів:Мазур Л.М., Наумчука М.І., Мартинюка В.І., Остапчука Д.О., - розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, комунального підприємства "Благоустрій" Севастопольської міської Ради про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння і стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 16 серпня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Севастополя від 12 січня 2012 року,

У лютому 2010 року ОСОБА_6. звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтував наступним: в березні 2008 року він придбав у ОСОБА_9 за 50000 грн. незавершене будівництво - бар "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться в АДРЕСА_1, та майно, що знаходилося в барі на загальну суму 79824,40 грн., про що ОСОБА_9 видав розписку. Проте, ОСОБА_7, з якою позивач перебував у фактичних шлюбних відносинах та її дочка ОСОБА_8 ввели ОСОБА_6. в оману і уклали договори на надання комунальних послуг і про участь в утриманні об'єкту благоустрою з комунальним підприємством "Благоустрій" від свого імені. Крім того, відповідачі ОСОБА_7 і ОСОБА_8 самовільно знесли належну йому будівлю бару, чим нанесли позивачу матеріальну і моральну шкоду. З урахуванням уточнень до позовних вимог, просив суд, стягнути на його користь з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 матеріальні збитки за знесення належного йому бару "ІНФОРМАЦІЯ_1" в розмірі 50000 грн. та моральну шкоду в розмірі 20000 грн., також просив стягнути грошові кошти за майно, що знаходилося в барі в розмірі 79824,40 грн. та стягнути грошові кошти за знос об'єкта незавершеного будівництва в розмірі 73500 грн., визнати за ним право власності на частину об'єкту незавершеного будівництва, у вигляді будматеріалів, що складають несучі конструкції навісу літньої площадки.

Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 16 серпня 2011 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Севастополя від 12 січня 2012 року, позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_8, на користь ОСОБА_6, 60000 грн., судові витрати в сумі 1605 грн., а всього 61605 грн. Зобов'язано ОСОБА_7, ОСОБА_8 передати ОСОБА_6 наступне майно: вагон-кухню, вартістю 60000 грн.; лічильник електричний, вартістю 150 грн.; електробойлер, вартістю 500 грн.; умивальники 4 шт., вартістю 400 грн.; холодильник "Мінськ", вартістю 800 грн.; холодильник "Донбас", вартістю 900 грн.; холодильник "Донбас", вартістю 850 грн.; газові плити 2шт., вартістю 500 грн.; газові балони 3 шт., на суму 300 грн.; шампури для шашлику 12 шт., на суму 100 грн.; креманки 6 шт., вартістю 72 грн.; барна стойка, вартістю 1500 грн.; палас 180 кв.м., вартістю 1900 грн.; рами віконні 4 шт., вартістю 300 грн.; тент для криши 180 кв.м., вартістю 2500 грн.; 3 електроплити, на суму 390 грн.; газовий балон 3 шт. на суму 300 грн.; мангал вартістю 600 грн.; апарат для готування шаурми, вартістю 5000 грн., а всього на загальну суму 79824,40 грн. В задоволенні вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_9, КП "Благоустрій" Севастопольської міської Ради про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння і стягнення матеріальної і моральної шкоди відмовлено. Вимоги ОСОБА_6 про стягнення 79824,40 грн. за майно, що знаходилося в барі "ІНФОРМАЦІЯ_1" і визнання за ним права власності на частину об'єкту незавершеного будівництва, у вигляді будматеріалів, що складають несучі конструкції навісу літньої площадки: стіну - обліцовочний кирпич, товщиною 120 мм і висотою 70-80 см, на суму 5324,40 грн., бару "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого в АДРЕСА_1, залишено без розгляду.

Ухвалою Нахімовського районного суду м. Севастополя від 14 лютого 2012 року в резолютивній частині рішення суду першої інстанції виправлено описку, зокрема, зазначено, що слід вважати загальну суму майна, яке зобов'язано ОСОБА_7 та ОСОБА_8 передати ОСОБА_6 79524, 40 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_8 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачу, належить бар "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташований на АДРЕСА_1 та все майно, яке знаходилось в його приміщенні. З огляду на те, що відповідач ОСОБА_8 неправомірно заволоділа належним позивачу майном у вигляді приміщення бару "ІНФОРМАЦІЯ_1", яке було в подальшому знищено та майном, яке в цьому приміщенні знаходилось, дійшов висновку про те, що права позивача порушені і за знос належної позивачу будівлі повинна відповідати відповідач ОСОБА_8, протиправними діями якої позивачу була спричинена матеріальна шкода. Вирішуючи питання щодо стягнення матеріальних збитків за знищену будівлю бару суд прийняв до уваги вартість зазначену в розписках, з огляду на те, що дійсну вартість приміщення спірної будівлі визначити не можливо в зв'язку із знищенням. Оскільки на рухоме майно, зокрема, вагончик-кухню, яке знаходиться поруч приміщення бару "ІНФОРМАЦІЯ_1" право власності визнавати не потрібно, то це майно підлягає витребуванню у відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Позовні вимоги щодо стягнення вартості майна, яке знаходилось в приміщенні закусочної "ІНФОРМАЦІЯ_1" та визнання за позивачем права власності на частину об'єкту незавершеного будівництва, суд першої інстанції залишив без розгляду з тих підстав, що позивач змінив предмет позову вже під час судового розгляду.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В частині 1 статті 1166 ЦК України зазначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд дійшов висновку, що ОСОБА_8 неправомірно заволоділа майном позивача, а також те, що в зв'язку з незаконною реконструкцією будівля бару була зруйнована, позивач був позбавлений права на володіння та користування майном, яке він придбав у ОСОБА_9, через що на користь ОСОБА_6 стягнуто 60000 грн. та зобов'язано відповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_7 передати майно, яке знаходилося в барі.

Проте повністю погодитися з висновками судів не можна з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 березня 2008 року позивач придбав у ОСОБА_9 об'єкт незавершеного будівництва у вигляді бару "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого на АДРЕСА_1 площею 170 кв. м за 50000 грн. та майно, яке знаходилось в цьому приміщенні та необхідне для функціонування та здійснення діяльності бару, за 15000 доларів США відповідно до курсу НБУ 4,90 грн. за 1 долар США (т. 1 а.с. 8, 9).

В своїй заяві від 23 квітня 2008 року на ім'я директора КП "Благоустрій" ОСОБА_9 відмовився від закусочної "ІНФОРМАЦІЯ_1" на АДРЕСА_1 на користь ПП ОСОБА_8 (т. 1 а.с.34).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 здійснювала підприємницьку діяльність в закусочній "ІНФОРМАЦІЯ_1", яка після реконструкції була перейменована в "ІНФОРМАЦІЯ_2" (т. 1 а.с.35-45, 126-132).

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції в порушення ст.ст. 212- 214 ЦПК України, не визначився з характером спірних правовідносин, не надав належної оцінки наявним у справі доказам, зокрема, не з'ясував на підставі яких документів спірне майно належить позивачу чи відповідачу ОСОБА_8; чи є в наявності зазначене майно чи воно знищене; стягуючи з відповідача ОСОБА_8 60000 грн. суд не зазначив, вартість якого саме майна вказана сума відображує; зобов'язуючи відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 передати позивачу спірне майно, перелічене в резолютивній частині рішення, суд зазначив його вартість, проте обґрунтування вартості цього майна не навів, не встановив чи дійсно перелічене майно перебувало у спірному приміщенні і дійсно його привласнили вказані вище відповідачі, чи дійсно майно було знищене відповідачами ОСОБА_8, чи це було вчинено на виконання рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 12 травня 2010 року про знесення самочинного будівництва (т. 1 а.с. 218).

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди на користь позивача в зв'язку із протиправною поведінкою відповідача ОСОБА_8 суд в мотивувальній частині рішення зазначає, що відшкодуванню підлягає сума в розмірі 10000 грн, при цьому в резолютивній частині рішення ці вимоги залишено поза увагою.

Залишаючи позовні вимоги ОСОБА_6 в частині стягнення 79824,40 грн. за майно, що знаходилося в барі "ІНФОРМАЦІЯ_1" і визнання за ним права власності на частину об'єкту незавершеного будівництва, у вигляді будматеріалів, що складають несучі конструкції навісу літньої площадки: стіну - обліцовочний кирпич, товщиною 120 мм і висотою 70-80 см, на суму 5324,40 грн., бару "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого в АДРЕСА_1 без розгляду, суд першої інстанції не звернув уваги на вимоги ст. 207 ЦПК України якою визначений виключний перелік підстав для залишення позову без розгляду та передбачено, що при залишенні позову без розгляду постановлюється ухвала. Проте як зазначено в п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України, рішення суду складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням: висновку суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновку суду по суті позовних вимог; розподілу судових витрат; строку і порядку набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, зокрема не надав належної оцінки акту державного виконавця (т. 2 а.с. 101), який не був досліджений в суді першої інстанції та в якому зазначено про відсутність спірного майна,і залишив рішення суду першої інстанції без змін.