розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно, за касаційною скаргою, поданою представником ОСОБА_4 - ОСОБА_6, на рішення апеляційного суду м. Києва від 26 грудня 2012 року,

У вересні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_5 передати йому спірну квартиру та стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 22 листопада 2010 року, між ним та відповідачем було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_4 передав у власність відповідачу грошові кошти в розмірі 174 629 грн 40 коп., що складає в еквіваленті 22 тис. доларів США по курсу НБУ на день укладення цього договору, без сплати відсотків щомісячно, з кінцевим терміном погашення вказаної суми боргу до 28 лютого 2011 року. У якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором позики між ним та відповідачем 22 листопада 2010 року було укладено договір іпотеки, відповідно до якого відповідач передав в іпотеку позивачу квартиру під АДРЕСА_1. та відмовився від повернення боргу.

У зв'язку з наведеним, просив задовольнити позов.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2011 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1 700 грн державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн, та витрати пов'язанні з розглядом справи в розмірі 420 грн.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 26 грудня 2012 року заочне рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду і залишити в силі судове рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався нормами ст. 35 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 328, 391, 392, 549, ЦК України (435-15) , умовами укладених між сторонами у справі договорів і виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Скасовуючи судове рішення районного суду і ухвалюючи у справі нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд керувався тим, що вказаним вище іпотечним договором передбачено умови та шляхи визнання права власності на предмет іпотеки за позичальником в порядку досудового вирішення спору, однак обраний позивачем спосіб захисту свого права не відповідає положенням норм ст. ст. 38, 39 ЗУ "Про іпотеку". Крім того, позивачем не надано відповідних розрахунків на підтвердження розміру заборгованості та доказів її повернення, не визначено розміру пені, інфляційних втрат та не обґрунтовано ціни предмета іпотеки у зв'язку з чим визначити розмір заборгованості та обсяг в межах якого може бути проведено звернення стягнення на предмет іпотеки неможливо, тому позов не підлягає задоволенню.

Матеріали справи та доводи касаційної скарги не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,