розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ " КБ "Надра") до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області та рішення апеляційного суду Рівненської області від 21 грудня 2012 року,

У серпні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просив солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 14/2702/08-01 ПКП від 27 лютого 2008 року у сумі 29 007 грн 76 коп.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ " КБ "Надра", посилався на те, що 27 лютого 2008 року між ОСОБА_3 та відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра" (правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра") було укладено кредитний договір № 14/2702/08-01 ПКП, згідно якого останній отримав кредит у сумі 17 тис. грн. зі сплатою 3,1% на місяць за користування кредитом на суму залишку заборгованості, з кінцевим строком погашення до 25 лютого 2011 року. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 27 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки. Вказав, що ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 29007 грн 76 коп., яка складається: із заборгованості по тілу кредиту у сумі 15983 грн 37 коп.; заборгованості по процентах за користування кредитом у сумі 10390 грн 33 коп.; штрафу за порушення вимог кредитного договору у сумі 1700 грн та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором у сумі 934 грн, яку і просив стягнути солідарно з відповідачів.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 31 жовтня 2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ "КБ "Надра" по кредитному договору № 14/2702/08-01 ПКП від 27 лютого 2008 року: 15983 грн. 37 коп. заборгованості по тілу кредиту, 10390 грн 33 коп. заборгованості за процентами, 1700 грн штрафу, 934 грн 06 коп. пені.

В задоволенні позову ПАТ "КБ "Надра" до ОСОБА_4 відмовлено повністю, через безпідставність.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 21 грудня 2012 року апеляційну скаргу задоволено частково.

Рішення Кузнецовського міського суду від 31 жовтня в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "КБ "Надра" 1 700 грн штрафу - скасувати, ПАТ "КБ "Надра" в позові в цій частині відмовлено.

В решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права просить змінити рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитом в розмірі 11 381 грн.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судове рішення апеляційного суду не відповідає вказаним вимогам.

Судами попередніх інстанцій встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 27 лютого 2008 року між ОСОБА_3 та відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра" (правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра") було укладено кредитний договір № 14/2702/08-01 ПКП, згідно якого останній отримав кредит на суму 17 тис. грн. та зобов'язувався повернути його у строк до 25 лютого 2011 року із сплатою 3,1% на місяць за користування кредитом на суму залишку заборгованості. ( а.с.51-53).

Позивач послався на неналежне виконання ОСОБА_3 умов вказаного договору, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка складається із заборгованості по тілу кредиту у сумі 15983 грн 37 коп.; заборгованості по процентах за користування кредитом у сумі 10390 грн 33 коп.; штрафу за порушення вимог кредитного договору у сумі 1700 грн та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором у сумі 934 грн.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, керувався положеннями ст.ст. 526, 554, 559, 1050, 1054 ЦК України та виходив із того, що відповідач належним чином не виконує умови договору, а тому повинен повернути заборгованість за кредитом, заборгованість по процентах за користування кредитом, штраф за порушення вимог кредитного договору, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_3 штрафу за порушення вимог кредитного договору та відмовляючи в задоволенні позову в цій частині суд апеляційної інстанції виходив із того, що у даному випадку за наявності передбачених умовами кредитного договору штрафу і пені, як окремих видів штрафних санкцій, має місце подвійна цивільно-правова відповідальність одного і того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов'язання.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Виходячи з аналізу зазначених статей, штраф є відповідальністю, яка залежить лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання й у часі визначається з настанням однієї з подій як невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тобто встановлює певні юридичні наслідки у вигляді обов'язку сплатити певну суму, яка залежить не тільки від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, а й від часу такого невиконання.

Тобто, пеня та штраф є різними видами неустойки як засобу юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Штраф має разовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання.

Відповідно до п. 4.3. вищевказаного договору штраф у розмірі 10 % від суми кредиту, визначеної в п.1.1. договору застосовується у випадку порушення позичальником вимог п.п. 3.3.1, 3.3.2, 3.3.6, 3.3.8, 3.3.9 договору за кожен випадок.

Пеня ж, в свою чергу, відповідно до п. 4.1. вказаного договору сплачується при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Таким чином, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, вислухавши пояснення сторін, відповідно до вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитом, заборгованості по процентах за користування кредитом, штрафу за порушення вимог кредитного договору та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором.

Скасовуючи рішення першої інстанції в частині стягнення штрафу та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212, 303 ЦПК України, на умови договору та положення ст. 549 ЦК України уваги не звернув, зокрема, що штраф та пеня, відповідно до умов кредитного договору, настають при різних обставинах порушення сторони боржника, а відтак є різними видами відповідальності за порушення зобов'язань боржником. У зв'язку з цим висновок апеляційного суду щодо подвійної відповідальності відповідача за одне і теж саме порушення зобов'язання не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.