розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до державного підприємства "Львіввугілля", відокремленого підрозділу шахти "Степова" державного підприємства "Львіввугілля", третя особа - директор відокремленого підрозділу шахти "Степова" державного підприємства "Львіввугілля" Шаварський Ярослав Теодозійович, про визнання недійсними наказів про накладення дисциплінарних стягнень, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 23 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 6 листопада 2012 року,

У січні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що вона працювала на посаді оператором АГЗ дільниці газового захисту та контролю на шахті "Степова", що є відокремленим підрозділом державного підприємства "Львіввугілля". Наказом директора шахти від 1 грудня 2011 року № 405-к її звільнено з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання обов'язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Вважаючи своє звільнення незаконним, ОСОБА_4, уточнивши позовні вимоги, просила суд: визнати недійсними накази про накладення дисциплінарних стягнень від 13 січня 2011 року № 1-П та від 23 листопада 2011 року № 125-П, визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення з роботи від 1 грудня 2011 року № 405-к, поновити її на роботі та стягнути з відокремленого підрозділу шахти "Степова" державного підприємства "Львіввугілля" на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 23 квітня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 6 листопада 2012 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суди на підставі належним чином оцінених наказів про накладення дисциплінарних стягнень на позивача та доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли правильного висновку про те, що звільнення ОСОБА_4 відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства, оскільки остання систематично не виконувала покладених на неї трудових обов'язків, у зв'язку з чим до неї застосовувались заходи дисциплінарного впливу.

Доводи касаційної скарги щодо неповідомлення ОСОБА_4 та її представника про розгляд справи в апеляційному суді 6 листопада 2012 року є безпідставними, оскільки наявна на а.с. 209 розписка є доказом виконання судом вимог ст. ст. 74- 76 ЦПК України; дані про те, що ОСОБА_4 та її представника було повідомлено щодо відкладення розгляду справи на 26 листопада 2012 року в матеріалах справи відсутні.

Крім того, інші особи, які брали участь у розгляді справи, були повідомлені апеляційним судом про розгляд справи саме 6 листопада 2012 року, на цю дату складена довідка про перенесення розгляду справи, зауважень відповідно до глави 5 ЦПК України (1618-15) ними не подавались.

Ураховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 23 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 6 листопада 2012 року залишити без змін.