розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором кредиту за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 3 липня 2012 року, ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 13 вересня 2012 року,

У квітні 2012 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 156 907 грн. 13 коп. та судові витрати в розмірі 1 569 грн. 07 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10 липня 2008 року між публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 040-2008-2404, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 20 000 доларів США строком повернення до 10 липня 2028 року.

Внаслідок не виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором станом на 13 грудня 2010 року заборгованість становить 156 907 грн. 13 коп.

У забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту між ПАТ «Універсал Банк» і ОСОБА_4 та між ПАТ «Універсал Банк» і ОСОБА_5 було укладено договори поруки.

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 3 липня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 13 вересня 2012 року, позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором кредиту задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 040-2008-2404 від 10 липня 2008 року у розмірі 156 907 грн. 13 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення з неї на користь позивача заборгованості за кредитним договором, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та відмовити у позові в цій частині.

Судові рішення в частині стягнення заборгованості солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не оскаржуються.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та вирішувати такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що поручителі є солідарними боржниками та відповідають перед кредитором солідарно за зобов'язаннями позичальника ОСОБА_3 Підстави для припинення поруки відсутні.

Апеляційний суд дійшов висновку про припинення поруки, але погодився з висновком суду першої інстанції про стягнення із відповідачів солідарно на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором, не мотивувавши свого рішення.

Висновки апеляційного суду є суперечливими та такими, що не відповідають нормам матеріального права.

Із висновками судів першої та апеляційної інстанцій не можна погодитися з огляду на таке.

Судами встановлено, що 10 липня 2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 040-2008-2404, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 20 000 доларів США строком повернення до 10 липня 2028 року.

Із метою забезпечення виконання зобов'язання між ОСОБА_4 і ПАТ «Універсал Банк» 10 липня 2008 року був укладений договір поруки № 040-2008-2404-Р, та між ОСОБА_5 і ПАТ «Універсал Банк» укладений аналогічний договір поруки №040-2008-2404-Р/1, згідно з якими поручителі зобов'язуються перед кредитором відповідати за невиконання позичальником у повному обсязі зобов'язань, що випливають з кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно із п. 4.2 договору поруки, укладеного між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 від 10 липня 2008 року № 040-2008-2404-Р, порука припиняється із припиненням всіх зобов'язань Боржника за Основним договором, що забезпечуються такою порукою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 зазначала, що порука припинилась відповідно до п. 5.2.5 Кредитного договору.

За змістом п. 1.1 Кредитного договору кредитор зобов'язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 20 000 доларів США, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 14,95 % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору строк кредитування за цим договором становить період: з дати надання кредитором кредиту позичальнику до 10 липня 2028 року включно (що є датою остаточного погашення всієї суми кредиту). Строки та терміни надання та погашення кредиту визначається умовами цього договору.

Згідно із п. 5.2.5 Кредитного договору відповідно до ст. ст. 525, 611 ЦК України сторони погодили, що у випадку настання будь-якої з обставин, вказаних нижче, та направлення кредитором на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 30 календарних днів з дати відправлення кредитором вищевказаного повідомлення (вимоги) позичальнику, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 31 календарний день з дати відправлення кредитором позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту.

Пунктом 5.2.5 Кредитного договору визначено перелік обставин для зміни терміну погашення кредиту, які сторони домовилися вважати істотним порушенням умов договору, зокрема, прострочення сплати чергового платежу за кредитом та/або процентів за користування кредитом понад 2 (двох) місяців.

Із матеріалів справи вбачається, що 9 листопада 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ПАТ «Універсал Банк» було направлено кожному вимогу, згідно з якими банк вимагає сплатити протягом тридцяти днів з моменту отримання цієї вимоги прострочену заборгованість за кредитним договором, проценти, нараховані за користування кредитними коштами, та штрафні санкції за порушення виконання зобов'язань. У випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на тридцять перший день з моменту отримання цієї вимоги. (а.с. 34, 35).

Таким чином, направлення банком позичальнику та поручителю ОСОБА_4 такої вимоги свідчить про зміну строку повернення кредиту.

Визначена Кредитним договором зміна строку погашення кредиту має значення для вирішення питання про припинення поруки.

Як роз'яснено у п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 (v0005740-12) «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Зазначеним обставинам та доказам у справі суд першої інстанції оцінки не дав, не з'ясував, чи припинилась порука відповідно до п. 5.2.5 кредитного договору.

Висновки апеляційного суду щодо припинення поруки є суперечливими та немотивованими.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені ст. 554 ЦК України.

Згідно із п. 1.4 договорів поруки № 040-2008-2404-Р, № 040-2008-2404-Р/1 від 10 липня 2008 року відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Відповідно до положень ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Частиною 1 статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткові (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 3 ст. 554 ЦК України).

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми поручителі, які спільно поручились, відповідають перед кредитором солідарно. У разі укладення декількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов'язання ч. 3 ст. 554 ЦК України не застосовується.

Предметом спору є різні самосійні договори поруки: між ПАТ «Універсал Банк» і ОСОБА_4 та між ПАТ «Універсал Банк» і ОСОБА_5

У такому випадку кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі окремого договору, відповідно до яких кожен із поручителів відповідає перед кредитором разом із боржником, як солідарні боржники.

Дійшовши висновку про солідарне стягнення заборгованості, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги, що на забезпечення виконання зобов'язання укладено самостійні договори поруки, а тому поручителі не несуть у такому разі солідарної відповідальності між собою і не можна вважати поруку їхньою спільною відповідальністю перед кредитором.

За змістом ст. ст. 303, 315 ЦПК України апеляційний суд зобов'язаний надати відповіді на всі доводи апеляційної скарги. Недотримання вказаних вимог є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в частині мотивування судового рішення судом, який має право на дослідження нових доказів і переоцінку доказів.

Відповідно до ст. 303, 315 ЦПК України апеляційний суд належним чином доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 не перевірив, не спростував їх, дійшов суперечливих висновків та передчасно залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню в частині позовних вимог до ОСОБА_4 із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 13 вересня 2012 року в частині позовних вимог до ОСОБА_4 скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.