розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_5, про визнання недійсним договору поруки, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 травня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 12 вересня 2012 року,

У вересні 2011 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 12 жовтня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, згідно з яким остання отримала у кредит 35 033,53 доларів США, строком повернення до 12 жовтня 2015 року. На забезпечення виконання ОСОБА_3 взятих за кредитним договором зобов'язань 12 жовтня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_5, ОСОБА_6 укладено договори поруки. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 умов кредитного договору утворилась заборгованість, яка станом на 10 серпня 2011 року складає 715 476, 04 грн, яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів. Крім того, 04 вересня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, згідно з яким остання отримала у кредит 58 458 доларів США, строком повернення до 02 вересня 2021 року. На забезпечення виконання ОСОБА_3 взятих за кредитним договором зобов'язань 04 вересня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_5, ОСОБА_4 укладено договори поруки. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 умов кредитного договору утворилась заборгованість, яка станом на 10 серпня 2011 року складає 1 097 145, 24 грн, яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів.

Не погоджуючись із позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» неправомірно в односторонньому порядку змінило графік погашення кредиту, внаслідок чого збільшився розмір процентів за кредитним договором, що призвело до збільшення обсягу її відповідальності, тому порука припинена.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 травня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 12 вересня 2012 року, позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення першої й апеляційної інстанцій у частині задоволення позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про стягнення з неї, як поручителя за договором, кредитної заборгованості, а також у частині відмови у задоволенні її зустрічного позову, ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про стягнення з неї кредитної заборгованості відмовити, зустрічний позов задовольнити у повному обсязі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За правилами ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Судом встановлено, що 12 жовтня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, згідно з яким остання отримала у кредит 35 033,53 доларів США, строком повернення до 12 жовтня 2015 року.

На забезпечення виконання ОСОБА_3 взятих за кредитним договором зобов'язань 12 жовтня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_5, ОСОБА_6 укладено договори поруки.

04 вересня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, згідно з яким остання отримала у кредит 58 458 доларів США, строком повернення до 02 вересня 2021 року.

На забезпечення виконання ОСОБА_3 взятих за кредитним договором зобов'язань 04 вересня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_5, ОСОБА_4 укладено договори поруки.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Із конструкції ст. 554 ЦК України випливає, що хоча поручитель і пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 цього Кодексу).

За положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

На обґрунтування своїх доводів поручитель ОСОБА_4 зазначила, що додатковою угодою від 04 лютого 2009 року № 1 до кредитного договору, яку вона не підписувала та довгий час не знала про її укладення між боржником ОСОБА_3 та кредитором ЗАТ «ОТП Банк», змінено умови кредитного договору, зокрема, підвищено процентну ставку за кредитом до 18,45 % річних (раніше - 15, 99 % річних), у зв'язку з чим щомісячний платіж складає 945,22 доларів США (раніше - 882,86 доларів США), в результаті чого збільшився обсяг її відповідальності.

На а. с. 9 міститься додатковий договір № 1 до кредитного договору, укладений 04 лютого 2009 року між боржником ОСОБА_3 та кредитором ЗАТ «ОТП Банк», яким кредитний договір доповнено графіком платежів, процентна ставка у якому становить 15, 99 % річних (а. с. 10-11).

Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, правильно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, вважаючи, що додатковою угодою № 1 затверджено графік платежів до кредитного договору, при цьому процентна ставка не змінилася, а тому недоведено збільшення обсягу відповідальності поручителя, що дає підстави для припинення договору поруки.

Задовольняючи позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитними договорами, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що боржник ОСОБА_3 неналежним чином виконувала умови кредитних договорів, у результаті чого утворилася кредитна заборгованість, яку суд стягнув солідарно зі всіх відповідачів, у тому числі й поручителів за договорами.

З такими висновками суду першої інстанції погодився і суд апеляційної інстанції.

Таким чином, суди першої й апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановили обставини справи, дали належну оцінку наявним у справі доказам, в результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні, а наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.