розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «ТРІБО», третя особа - управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква, про зобов'язання вчинити певні дії та видати довідки за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «ТРІБО» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 4 грудня 2012 року,

У квітні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з липня 1995 року до січня 2000 року вона працювала у публічному акціонерному товаристві «ТРІБО» (далі - ПАТ «ТРІБО») і відповідно до Списку № 1 виробництв, цехів та посад має право на пільгову пенсію. Оскільки відповідач відмовив їй у видачі уточнюючої довідки, позивака просила зобов'язати ПАТ «ТРІБО» видати їй уточнюючу довідку про її роботу з 9 липня 1990 року по 1 січня 2000 року для призначення пенсії за Списком № 1 та її заробітну плату.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 4 грудня 2012 року, позов задоволено. Зобов'язано ПАТ «ТРІБО» видати ОСОБА_3 уточнюючу довідку за встановленою формою про її роботу з 9 липня 1990 року по 1 січня 2000 року включно для призначення пенсії за Списком № 1 виробництв, цехів, професій і посад робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та довідку за встановленою формою про заробітну плату за період роботи з 9 липня 1990 року по 1 січня 2000 року включно.

У касаційній скарзі ПАТ «ТРІБО», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не надано ОСОБА_3 довідки, яка б містила необхідні дані про характер виконуваних робіт, незважаючи на проведення атестації робочих місць, що в свою чергу порушило право позивача на отримання пенсії на пільгових умовах.

Апеляційний суд погодився з таким висновком суду.

Проте повністю з такими висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що з 7 липня 1995 року до 1 січня 2000 року ОСОБА_3 працювала на заводі азбестових технічних виробів, який пізніше було перейменовано у ВАТ, а потім у ПАТ «ТРІБО».

Згідно зі ст. 49 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язані видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Звертаючись з позовом, ОСОБА_3 посилалась на те, що у її трудовій книжці згідно із записом № 9 зазначено, що за атестацією робочого місця підтверджено її право на пільгову пенсію за Списком №1 - приймальник сировини, полуфабрикатів та готової продукції до 31 грудня 1999 року, а також згідно запису № 10 - за такою ж атестацією - право на пільгову пенсію за Списком № 2.

У запереченнях на позов представник відповідача посилався на те, що у товаристві відсутні дані, які б підтверджували характер виконуваних позивачкою робіт у шкідливих умовах за весь період, запитуваний позивачкою.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими, та із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Згідно з п. 6 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 1 серпня 1992 року (442-92-п) , атестація робочих місць передбачає обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці, визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах.

Лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу, відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (637-93-п) , приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Тобто уточнююча довідка надається підприємством у разі відсутності в трудовій книжці відомостей про стаж роботи, що визначається право на пенсію на пільгових умовах, яка підтверджує саме спеціальний стаж роботи та їх характер, а не право особи на пільгову пенсію, що зробив суд першої інстанції, а апеляційний суд незважаючи на такі доводи апеляційної скарги на це у порушення вимог ст. ст. 214, 315 ЦПК України не звернув уваги.

Таким чином дана довідка призначена для подальшого її подання особою, що оформляє пенсію, відповідним органам Пенсійному фонду України, які в свою чергу визначають наявність підстав і право особи на пенсію на пільгових умовах.

За таких обставин апеляційний суд не дав оцінки на предмет відповідності вимогам КЗпП України (322-08) позовній вимозі про те, чи є в нього повноваження для зобов'язання ПАТ «ТРІБО» надати позивачці довідку саме про пільговий характер роботи на підприємстві із зазначенням часу та робіт.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повністю не встановлені, судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України