розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи: ОСОБА_4, управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області, садове товариство «Левада-К», про визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_3 в особі її представника ОСОБА_5 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 серпня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 19 листопада 2012 року,

У липні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи: ОСОБА_4, управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області, садове товариство «Левада-К», про визнання права власності, посилаючись на те, що ОСОБА_3, є спадкоємцем за законом свого померлого чоловіка ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. На підтвердження права позивача на майно, що перебувало у спільній сумісній власності подружжя нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 було видано свідоцтво про право власності № 8-4171 від 20 жовтня 2011 року стосовно Ѕ частки у праві власності на автомобіль «Рено Логан» державний номерний знак НОМЕР_1 та свідоцтво про право власності № 8-4170 від 20 жовтня 2011 року стосовно Ѕ частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1.

Також позивач зазначала, що до майна, яке було набуте під час шлюбу позивача зі спадкодавцем, та до спадкової маси належить земельна ділянка площею 0,0489 га, що розташована на території Хотівської сільської ради в селі Круглик у Садовому товаристві «Левада-К» (далі - земельна ділянка). Цільове призначення земельної ділянки - ведення садівництва. Спадкодавець володів даною земельною ділянкою на підставі державного акта на право приватної власності № 21116/1010 від 10 грудня 1999 року, бланк серії ІІІ-КВ № 075450.

Проте оригінал даного акта був втрачений ще за життя спадкодавця.

Про факт втрати акта було зроблено повідомлення в газеті «Київська правда» № 56 від 02 червня 2009 року.

Також рішенням Хотівської сільської ради № 133/6 від 03 липня 2009 року спадкодавцеві було надано дозвіл на виготовлення дублікату -державного акта на право приватної власності на згадану вище земельну ділянку.

Проте за життя спадкодавець не встиг оформити право власності на земельну ділянку.

Факт зміни назви садового товариства «Левада» на громадську організацію «Садове товариство «Левада-К» підтверджується довідкою цього товариства від 30 березня 2012 року.

Перша Київська державна нотаріальна контора зверталася до органу Держкомзем у Києво-Святошинському районі Київської області з запитом від 30 травня 2011 року про надання інформації стосовно належності земельної ділянки, проте відповіді не отримала.

У зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Кузьмичем В.М. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22 червня 2012 року, якою позивачу офіційно відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом стосовно земельної ділянки.

Позивач вважає, що їй належить 1/2 частини у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку.

Ще одним спадкоємцем померлого ОСОБА_6 є його донька ОСОБА_4 пов'язані

Таким чином, інша половина у праві спільної власності на земельну ділянку, що належала саме спадкодавцю, спадкується на загальних підставах, згідно з ч. 1 ст. 1226 ЦК України.

За таких обставин позивач повинна отримати у спадщину 50 % частки померлого чоловіка у праві власності на земельну ділянку, тобто ј частки права власності.

Разом позивачу повинно належати ѕ частки у праві власності на земельну ділянку площею 0,0489 га, що розташована на території Хотівської сільської ради в селі Круглик у садовому товаристві «Левада-К».

ОСОБА_3 просила суд визнати за нею право власності на ѕ частини земельної ділянки площею 0,0489 га, що розташована на території Хотівської сільської ради в селі Круглик у громадській організації «Садове товариство «Левада-К», що належала ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 серпня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 19 листопада 2012 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки був втрачений державний акт на право власності на земельну ділянку, а отримати дублікат державного акта не можливо у зв'язку зі смертю спадкодавця в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Проте з таким висновком судів погодитися не можна.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Установлено, що ОСОБА_3 є спадкоємцем за законом після свого чоловіка ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Факт укладення шлюбу підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу № НОМЕР_2 від 03 вересня 1988 року виданим відділом ЗАГС Радянського райвиконкому м. Києва.

До спадкової маси належить земельна ділянка площею 0,0489 га, що розташована на території Хотівської сільської ради в селі Круглик у Садовому товаристві «Левада-К». Цільове призначення земельної ділянки - ведення садівництва.

Спадкодавець володів спірною земельною ділянкою на підставі державного акта на право приватної власності № 21116/1010 від 10 грудня 1999 року, який був втрачений ще за життя спадкодавця.

Про факт втрати акта було зроблено повідомлення в газеті «Київська правда» № 56 від 02 червня 2009 року.

Рішенням Хотівської сільської ради № 133/6 від 03 липня 2009 року спадкодавцеві було надано дозвіл на виготовлення дубліката державного акта на право приватної власності на згадану вище земельну ділянку. Однак за життя виготовити дублікат він не встиг.

У зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку, державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Кузьмичем В.М. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22 червня 2012 року, якою позивачу офіційно відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом стосовно земельної ділянки.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини відповідно до ст. 1218 ЦК України входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Ухвалюючи рішення, суд не врахував положення Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою від 22 червня 2009 року № 325, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 серпня 2009 року № 735/16751 (z0735-09) , відповідно до розділу 4 якої передбачена видача на платній основі нового державного акта при втраті чи пошкодженні державного акта.

Новий державний акт на ім'я спадкодавця взамін зіпсованого, втраченого (пошкодженого) видається також спадкоємцю на запит нотаріуса щодо витребування документів, необхідних для вчинення нотаріальних дій, відповідно до ст. 4 Закону України "Про нотаріат".

Відповідно до зазначеної Інструкції організацію робіт з видачі (заміни) державного акта на праві власності на земельну ділянку у разі його втрати (пошкодження) здійснюють Головні управління Державного комітету по земельних ресурсах в містах Києві та Севастополі, управління (відділи) Державного комітету по земельних ресурсах в районах (містах), міські, міжрайонні, міськрайонні управління (відділи) Державного комітету по земельних ресурсах.

Аналогічні положення про видачу дубліката державного акта передбачено і Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43 (z0354-99) .

Ухвалюючи рішення, суд зазначені положення законодавчих актів не врахував, у порушення вимог ст. 214 ЦПК України не дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін. Питання про можливість отримання ОСОБА_3 державного акта про право власності на земельну ділянку і оформлення свідоцтва про право на спадщину належним чином не перевірив, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню; не обґрунтував та не зазначив якими нормами права передбачено те, що втрата оригіналу державного акта тягне за собою втрату права власності.

Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, та прийшов до передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Крім того, слід зазначити, що за змістом положень статей 81, 116 Земельного кодексу України та Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15-92 (15-92) «Про приватизацію земельних ділянок» земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку й господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства, садівництва, дачного і гаражного будівництва, є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином у власність у безоплатному порядку частку із земельного фонду (п. 18-2 Постанови Пленуму Верховного Суду від 16 квітня 2004 року № 7 (va007700-04) «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»).

За таких обставин колегія суддів вважає, що судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 в особі її представника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 серпня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 19 листопада 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.