головуючого Кузнєцова В.О., суддів:Кадєтової О.В., Мостової Г.І., Мартинюка В.І., Наумчука М.І.,-розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Державної казначейської служби України, треті особи: Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, Ленінський районний відділу Вінницького міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, за касаційною скаргою ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_7 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 6 вересня 2012 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 29 жовтня 2012 року,

У березні 2012 року ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_7 звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що постановою слідчого Ленінського РВ ВМУ МВС України у Вінницькій області від 25 лютого 2011 року відносно нього незаконно було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 176 КК України. Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області від 26 грудня 2011 року вказану постанову скасовано. Позивач просив стягнути на його користь 43850 грн. матеріальної шкоди, 15000 грн. моральної шкоди та 12000 грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 6 вересня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_6 10000 грн. моральної шкоди та 8000 грн. на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги. У решті позовних вимог відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 29 жовтня 2012 року в частині вимог щодо відшкодування моральної шкоди, в частині задоволення вимог про відшкодування витрат на оплату правової допомоги у розмірі 8000 грн., в частині відмови в задоволенні вимог про відшкодування матеріальної допомоги в розмірі 43850 грн. витрат на правову допомогу в адміністративних справах, рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нове рішення яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди відмовлено. Провадження в частині позовних вимог ОСОБА_6 про відшкодування витрат на оплату правової допомоги (у кримінальному процесі на стадії досудового слідства) в розмірі 8000 грн., в частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 43850 грн. та витрат на правову допомогу в адміністративних справах закрито. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог про відшкодування витрат на правову допомогу у цій цивільній справі залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_7 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує наступні питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (ч. 1 ст. 214 ЦПК України).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) (далі - Закону) позивачу завдано моральну шкоду в розмірі 10000 грн. внаслідок перебування ОСОБА_6 під слідством протягом 10 місяців та підлягають відшкодуванню витрати на правову допомогу у кримінальному процесі на стадії досудового слідства в розмірі 8000 грн. Відмовляючи в іншій частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено в чому полягає матеріальна шкода в розмірі 43850 грн., а також відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги при розгляді адміністративних справ повинні бути розглянуті в межах тих справ, в яких вони понесені.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, про відмову в задоволені позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди та закриття провадження у справі в частині відшкодування матеріальної шкоди та витрат пов'язаних з наданням правової допомоги у кримінальному процесі на стадії досудового слідства та розглядом адміністративних справ, апеляційний суд виходив з того, що ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області від 26 грудня 2011 року постанова Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 листопада 2011 року та постанова слідчого про порушення кримінальної справи від 25 лютого 2011 року відносно ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 176 КК України скасовані на підставі ст. 236-8 КПК України (в редакції 1960 року) з мотивів невідповідності висновків районного суду фактичним обставинам та матеріалам справи, зібраним органом досудового слідства в ході розслідування кримінальної справи щодо підстав порушення кримінальної справи та постанова про відмову в порушенні кримінальної справи винесена не була. Позивачем не обґрунтована та не доведена завдана йому моральна шкода. Вирішення вимог про відшкодування матеріальної шкоди та витрат на правову допомогу у кримінальному процесі належить до компетенції суду за правилами того провадження, в якому ця справа розглядалася.

Проте повністю погодитися з висновком апеляційного суду не можна з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 9 лютого 2011 року співробітниками УДСБЕЗ УМВС України у Вінницькій області, під час перевірки діяльності суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, у останнього був вилучений приватний системний блок персонального комп'ютера.

25 лютого 2011 року слідчим Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області було винесено постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 176 КК України, а 15 квітня 2011 року відносно останнього було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою колегії суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2011 року, визнано протиправними дії УДСБЕЗ УМВС України у Вінницькій області щодо проведення перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, згідно виданого направлення на перевірку суб'єкта господарської діяльності №70 від 9 лютого 2011 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області від 26 грудня 2011 року постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 листопада 2011 року, якою скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 на постанову від 25 лютого 2011 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_6 по факту незаконного відтворення та використання комп'ютерних програм і баз даних за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 176 КК України залишено без задоволення та постанову про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження відносно ОСОБА_6 по факту незаконного відтворення та використання комп'ютерних програм і баз даних, за ознаками складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 176 КК України, скасовано.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність" (2135-12) , "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" (3341-12) та іншими актами законодавства, - відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду чи іншому рішенні суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину ; 3) відмови в порушенні кримінальної справи; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" у наведених у ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Право на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативну-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, передбачено ст. 1176 ЦК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог, апеляційний суд не врахував положень ст. 55 Конституції України з урахуванням рішення Конституційного суду України від 25 листопада 1997 року за №6-зп (v006p710-97) . З роз'яснень, які містяться у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №9 від 1 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" (v0009700-96) вбачається, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст.124 Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку. Статтею 55 Конституції кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а тому суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.

Закривши провадження у справі в частині матеріальної шкоди та витрат на оплату правової допомоги у кримінальному процесі на стадії досудового слідства, апеляційний суд фактично ухилився від розгляду справи в цій частині.

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, невірно визначився з правовою природою спірних правовідносин, не врахував, що дії співробітників УДСБЕЗ УМВС у Вінницькій області відносно проведеної перевірки, за результатами якої було проведено виїмку системного блоку комп'ютера позивача, визнано протиправними (а.с. 15, 23). Крім того, при вирішенні спору апеляційний суд не звернув належної уваги на те, що позивачем заявлені як вимоги про відшкодування шкоди, які регулюються правилами, визначеними Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) , так і вимоги про відшкодування шкоди, завданої внаслідок іншої незаконної діяльності, яка відшкодовується на загальних підставах (ст.ст. 1166, 1167, 1176 ЦК України). Висновків суду першої інстанції про незаконне перебування ОСОБА_6 під слідством протягом 10 місяців не спростував.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду апеляційної інстанції про відмову в задоволені позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди та закриття провадження у справі в частині відшкодування матеріальної шкоди та витрат пов'язаних з наданням правової допомоги у кримінальному процесі на стадії досудового слідства повинно бути скасовано, а справа в цій частині направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З урахуванням вимог передбачених ст. 303 ЦПК України апеляційний суд повинен перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Насамперед перевірити чи має право позивач на відшкодування матеріальної, моральної шкоди та витрат на правову допомогу у кримінальному процесі на стадії досудового слідства з урахуванням положень ст.ст. 1166, 1167, 1176 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", зокрема чи було закрито провадження по кримінальній справі за відсутністю події злочину, відсутністю складу злочину або недоведеністю у вчиненні злочину.

Рішення апеляційного суду в частині закриття провадження у справі про відшкодування витрат на правову допомогу, пов'язані з розглядом адміністративної справи та залишення без змін рішення районного суду в частині відмови в задоволенні вимог про відшкодування витрат на правову допомогу в цій цивільній справі ухвалено з дотриманням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 29 жовтня 2012 року про відмову в задоволені позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди та закриття провадження у справі в частині відшкодування матеріальної шкоди та витрат пов'язаних з наданням правової допомоги у кримінальному процесі на стадії досудового слідства скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.