головуючого Колодійчука В.М., суддів: Висоцької В.С., Умнової О.В., Гримич М.К., Фаловської І.М.,розглянувши у судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Жил-Уют» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа: орган опіки та піклування Нахімовської районної державної адміністрації, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення із гуртожитку, за касаційними скаргами ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_8, ОСОБА_7, першого заступника прокурора м. Севастополя на рішення апеляційного суду м. Севастополя від 04 жовтня 2012 року,

У лютому 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Жил-Уют» (далі - ТОВ «Жил-Уют») звернулося до суду з вищевказаним позовом. Вимоги позовної заяви обґрунтовано тим, що 01 січня 2010 року між ним та ОСОБА_6 був укладений договір оренди житлової площі 50,2 кв. м у житловому блоці НОМЕР_1 у гуртожитку «Романтик», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для проживання відповідачів зі строком дії договору - з 01 січня по 31 грудня 2010 року. Оскільки строк дії договору сплив, а позивач не виявив наміру укласти новий договір, то адміністрацією ТОВ «Жил-Уют» було направлено на адресу відповідачів повідомлення про звільнення житлового приміщення. Оскільки відповідачі відмовилися звільнити житлове приміщення, позивач вважає, що вони підлягають виселенню у судовому порядку.

Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 21 серпня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Севастополя від 04 жовтня 2012 року рішення районного суду скасовано і ухвалено нове рішення у справі, яким позов задоволено. Виселено ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з житлового приміщення типу - гуртожиток по АДРЕСА_1. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційних скаргах ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та перший заступник прокурора м. Севастополя порушують питання про скасування рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і просять залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх неповнолітньому сину - ОСОБА_8, 2007 року народження, була надана для проживання житлова кімната НОМЕР_1 у гуртожитку «Романтик», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ордерів № 08 серії 57 від 25 травня 2009 року та № 14 серії 57 від 17 грудня 2009 року. Вказані ордери є дійсними та ніким не оспорені.

З матеріалів справи вбачається, що 01 січня 2010 року між ОСОБА_6 (орендатор) та ТОВ «Жил-Уют» (орендодавець) укладено договір оренди житлової площі 50,2 кв. м у житловому блоці НОМЕР_1 у гуртожитку «Романтик», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зі строком дії оренди - з 01 січня по 31 грудня 2010 року.

Спір у справі виник в зв'язку із відмовою відповідачів після закінчення дії договору оренди звільнити орендовану житлову площу.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що закінчення дії строку договору оренди житлової площі у гуртожитку не може бути підставою для виселення відповідачів з гуртожитку, оскільки підставами для вселення відповідачів у кімнату НОМЕР_1 у гуртожитку «Романтик», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 були ордери, а не вказаний договір оренди.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що оскільки відповідачі не виявили наміру щодо продовження дії договору оренди, він є припиненим, а тому наявні правові підстави для повернення орендованого приміщення його власнику та виселення орендарів.

Вказаний висновок суду апеляційної інстанції суперечить вимогам закону та матеріалам справи.

Порядок надання жилої площі в гуртожитках та виселення з гуртожитків регулюються главою 4 ЖК України (5464-10) та Примірним положенням про гуртожитки.

Відповідно до ст. 129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Однак суд апеляційної інстанції на вказані вимоги закону уваги не звернув, не дослідив наявність у відповідачів правових підстав (ордерів № 08 серії 57 від 25 травня 2009 року та № 14 серії 57 від 17 грудня 2009 року) для проживання у спірному житловому приміщенні, в зв'язку із чим невірно встановив коло правовідносин, що виникли між сторонами. Так, зосередившись лише на правовій оцінці договору оренди житлового приміщення, суд не звернув уваги на те, що житлові правовідносини виникли між сторонами у 2009 році, вони є первинними та не припинилися в зв'язку із укладенням вказаного договору оренди, а також - з його закінченням.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про існування між сторонами житлових правовідносин є обґрунтованим, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Отже, безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні процесуального та матеріального закону.

Ураховуючи наведене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись статтями 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_8, ОСОБА_7, першого заступника прокурора м. Севастополя задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Севастополя від 04 жовтня 2012 року скасувати, рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 21 серпня 2012 року залишити в силі.