розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про захист прав споживача та стягнення страхового відшкодування, за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 13 червня 2012 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 31 липня 2012 року,

У січні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПрАТ «СГ «ТАС» про захист прав споживача та стягнення страхового відшкодування на підставі укладеного з відповідачем договору добровільного страхування транспортних ризиків від 03 березня 2010 року після пошкодження його автомобіля, що за умовами зазначеного договору є страховим випадком. Відповідачем у виплаті страхового відшкодування було відмовлено.

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 13 червня 2012 року позов задоволено.

Стягнуто з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 7 130 грн страхового відшкодування та пеню в розмірі 337 грн 25 коп.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 31 липня 2012 року рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру сум, що підлягають стягненню з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1, змінено, зменшено суму страхового відшкодування до 6 678 грн 90 коп., суму пені - до 244 грн 55 коп., всього стягнуто 6 923 грн 45 коп.

У касаційній скарзі ПрАТ «СГ «ТАС», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Як установлено судом та вбачається із матеріалів справи, 03 березня 2010 року сторонами укладено договір добровільного страхування транспортних ризиків /а. с. 4-11/, 15 вересня 2010 року автомобіль позивача було пошкоджено.

Листом № 3700 від 07 квітня 2011 року ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з тим, що ним не виконано всі визначені договором у цьому випадку дії, а саме, не надано довідку підрозділу правоохоронних органів. /а. с. 14/

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 виконав умови договору страхування, повідомивши про настання страхового випадку, надавши довідку про вартість ремонту та автомобіль для огляду, а відмова відповідача здійснити страхову виплату суперечить змісту договору та нормам закону.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення суми, що підлягає стягненню, суд апеляційної інстанції вважав, що вимога відповідача щодо надання довідки правоохоронних органів не спростовує факт страхового випадку, на підставі якого в останнього виник обов'язок виплатити страхове відшкодування, керуючись при цьому положеннями ч. 1 ст. 991 ЦК України. Апеляційний суд врахував також розмір франшизи та строк позовної давності в частині суми пені.

Із такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, оскільки вони суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Згідно з ч. 1 ст. 991 ЦК України, на яку послався апеляційний суд, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом.

У частині 2 цієї статті вказано, що договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на п. 28.1.3.2 договору, у якому сторони погодилися, що при настанні події, яка в подальшому може бути кваліфікована як страховий випадок, страхувальник зобов'язаний здійснити такі дії: ризику ДТП, що призвело до подряпин лакофарбового покриття, подряпин або тріщин скляних деталей без пошкодження інших деталей застрахованого ТЗ за відсутності особи, винної у пошкодженні застрахованого ТЗ. /а. с. 9/

Між тим, із акта огляду транспортного засобу від 15 вересня 2010 року та заяви про настання події зі страхування КАСКО, підписаних позивачем, убачається, що автомобіль отримав такі ушкодження як деформація переднього правого крила та пошкодження передньої правої дверці. /а. с. 44-46/

Отримані автомобілем позивача у дорожньо-транспортній пригоді пошкодження виходять за межі пошкоджень, передбачених п. 28.1.3.2 договору.

У пункті 30.6 договору сторонами передбачено, що якщо зазначені у пунктах 30.1-30.4 договору документи, серед яких зокрема, видана підрозділом правоохоронних органів на місці дорожньо-транспортної пригоди (первинна та розгорнута) довідка про участь застрахованого ТЗ у дорожньо-транспортній пригоді, надані страховику не в повному обсязі, не в належній формі, або оформлені із порушенням існуючих норм (відсутні номер, дата, штамп, печатка, є виправлення тексту тощо) виплата страхового відшкодування або страхова виплата не здійснюються до усунення цих недоліків.

Апеляційний суд, врахувавши положення ч. 1 ст. 991 ЦК України, вважав підставу, якою відповідач обґрунтував відмову від здійснення страхової виплати, незаконною. При цьому залишив поза увагою можливість сторін передбачити у договорі страхування також інші підстави для такої відмови (ч. 2 ст. 991 ЦК України).

На порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України апеляційний суд у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин, належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги щодо того, чи регулюються вони умовами п. 28.1.3.2 договору, дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення на користь позивача відповідних сум.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допущені тільки цим судом.

За таких обставин рішення апеляційного суду, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції у порядку статті 338 ЦПК України.