Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Ухвала
Іменем України
19 лютого 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
суддів: Амеліна В.І., Карпенко С.О., Сімоненко В.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 грудня 2012 року,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що їх сімейне життя з відповідачкою не склалося через несумісність характерів, непорозуміння, відсутність спільних поглядів на сімейне життя. Шлюбні відносини між ними припинені у листопаді 2009 року, спільне господарство не ведеться з того ж часу. З відповідачкою проживають окремо, від шлюбу дітей не мають.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 18 грудня 2012 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.
Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, зареєстрований 20.12.2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського управління юстиції в м. Києві, актовий запис №1837 - розірвано.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень.
Керуючись ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.І. Амелін С.О. Карпенко В.М. Сімоненко