Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

Червинської М.Є., Лесько А.О., Хопти С.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до державного підприємства «Алуштинське лісове господарство», директора державного підприємства «Алуштинське лісове господарство» - Деркача Юрія Юрійовича про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, зобов'язання перерахувати заробітну плату, стягнення вихідної допомоги, стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 9 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2012 року,

У березні 2012 року ОСОБА_4 звернувся в суд із указаним позовом, посилаючись на те, що 2 лютого 2009 року він був прийнятий на роботу до ДП «Алуштинське лісове господарство» на посаду інженера охорони праці. З 3 серпня 2009 року його було переведено на посаду юрисконсульта з суміщенням роботи інженера охорони праці з доплатою 100%. Своїм наказом від 1 березня 2011 року відповідач скасував попередній наказ і визначив доплату за суміщення - 50%, не ознайомивши його та не попередивши за два місяці. Наказом від 28 лютого 2012 року він звільнений з роботи за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України. У заяві про звільнення указував, що підставою для цього є порушення роботодавцем законодавства про працю. Вважає звільнення незаконним, оскільки власного бажання не було. З урахуванням викладеного позивач просив суд визнати звільнення незаконним і поновити його на роботі на посаді юрисконсульта з суміщенням посади інженера охорони праці; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1 березня 2012 року до дня поновлення на роботі; відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10 тис. грн.; перерахувати заробітну плату, починаючи з 1 березня 2011 року по день звільнення - 29 лютого 2012 року; додатково нарахувати та виплатити на його користь 50% доплати за суміщення посади інженера охорони праці; стягнути вихідну допомогу розміром не менше тримісячного середнього заробітку; стягнути середній заробіток за весь час затримки невиплати належних сум при звільненні, починаючи з 29 лютого 2012 року по 15 березня 2012 року.

Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 9 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2012 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ДП «Алуштинське лісове господарство» на користь ОСОБА_4 заробіток за час затримки виплати належних сум при звільненні, починаючи з 29 лютого 2012 року по 15 березня 2012 року в розмірі 1 289 грн. 60 коп. Вирішено питання про судові витрати. У решті позову відмовлено.

У касаційній ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення в частині відмови в задоволенні його позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, відмовляючи в частині позову про поновлення на роботі та визнання звільнення незаконним, з висновками якого погодився апеляційний суд, на підставі доказів, наданих сторонами й належним чином оцінених судом (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивача було проведено з дотриманням вимог трудового законодавства на підставі написаної ОСОБА_4 заяви про його звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Також не підлягають задоволенню вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, грошової компенсації за моральної шкоди та вихідної допомоги.

Такі висновки судів є законними та обґрунтованими, ухвалені відповідно до встановлених обставин на наданих сторонами доказів.

Разом із тим, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в позові в частині оскарження наказів від 1 березня 2011 року за спливом строку звернення до суду на підставі ст. 233 КЗпП України.

Доводи касаційної скарги, матеріали витребуваної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Судові рішення в частині задоволення позову не оскаржені та предметом перегляду в суді касаційної інстанції не були.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 9 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.