розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», про виділення частки майна зі спільної часткової власності, припинення права спільної часткової власності та зобов'язання видати окремі державні акти про право власності на земельні ділянки,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 червня 2012 року та рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 07 листопада 2012 року,

У березні 2011 року ОСОБА_3 звернувся у суд з позовом про виділення частки зі спільної власності, припинення права спільної власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 з тих підстав, що сумісне користування з відповідачем зазначеним об'єктом нерухомості, якій належить їм на праві спільної часткової власності у рівних частках, неможливий.

Рішенням Феодосійського суду АРК від 27 червня 2012 року позов задоволено. ОСОБА_3 виділено частина приміщень загальною вартістю 5389220 грн., що складає 52/100 частини домоволодіння.

ОСОБА_4 виділено частина приміщень загальною вартістю 5060058 грн., що відповідає 48/100 частин домоволодіння. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 164581 грн. Покладено на ОСОБА_3 зобов'язання провести перебудови. Виділено у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1311 кв.м., у власність ОСОБА_5 земельну ділянку 1158 кв.м. ОСОБА_3 зобов'язано влаштувати проїзд до земельної ділянки.

Рішенням апеляційного суду АРК від 7 листопада 2012 року рішення суду першої інстанції змінено у частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 відшкодування різниці часток та сума збільшена до 517702 грн. 38 коп. В решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить судові рішення скасувати у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є власниками у рівних частках домоволодіння по АДРЕСА_1 АРК. Їм же у рівних частках належать дві земельні ділянки на яких розташоване зазначене домоволодіння.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що частки власників домоволодіння є рівними, однак відповідно до часток розділити домоволодіння не можливо, а тому відповідачу слід стягнути на відшкодування його частки 164581 грн.

Змінюючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо часток власників, однак виходив з того, що відповідно до експертизи вартість домоволодіння визначена за ринковою ціною, а тому компенсацію слід стягнути виходячи з ринкової ціни спірного об'єкту.

З такими висновками судів повної мірою погодитись не можна.

За положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

За правилами ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Крім того, законодавством визначається поняття складної речі, яка за змістом ст. 188 ЦК України визначається як кілька речей, які утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням. У цьому випадку вони вважаються однією річчю (складна річ).

Судами встановлено, що спірний житловий будинок було побудовано сторонами у складі літер «А», «А1», «А2», «А3», що підтверджено рішенням про затвердження акту прийняття у експлуатацію жилого дома №№ 1622 від 29 листопада 2006 року (а.с.13 т.1)

Відповідно до п. 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 (461-2011-п) прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі-Інспекція) поданої замовником

декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація).

Прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до IV і V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі Інспекцією сертифіката.

Крім того, відповідно до ст. 357 ЦК України співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

У апеляційній та касаційній скаргах відповідач посилався на те, що додаткові об'єкти були побудовані ним за власний рахунок, про що надав декларацію про готовність об`єкту до експлуатації, яка зареєстрована державною архітектурною будівельною комісією в АР Крим 17 червня 2011 року (а.с. 143, т. 2), у зв'язку з чим вважав зазначені у декларації прибудови літ «а 2», «З», «И», «Ж», «№4», «Д»,»д», «Г», «Б», «В», «Е», «а1». своєю власністю та такими, що впливають на розмір його частки та склад приміщень, які мають бути йому виділено. Вважав що зазначені приміщення не можуть бути включено у склад спірного об'єкту як такі що підлягають розподілу та належать на праві власності йому.

Разом з тим, у матеріалах справи є декларація про готовність об'єкта до експлуатації, яка зареєстрована інспекцією державної архітектурно-будівельної комісії в АР Крим 2 листопада 2011 року відповідно до якої ОСОБА_3 просив прийняти у експлуатацію нежитлові приміщення прибудови літ «а 2», «З», «И», «Ж», «№4», «Д»,»д», «Г», «Б», «В», «Е», «а1» (т. 2, а.с. 200)

Судами доводи відповідача належним чином перевірені не були, оцінка доказів у частині приналежності зазначених прибудов не здійснена і висновки щодо обґрунтованості доводів сторін у цій частині не зроблені та відповідні права і обов'язки сторін у цій частині встановлені не були.

Крім того, у апеляційній та касаційній скаргах відповідач посилаючись на відповідні докази посилається на те, що спір має розглядатись у господарському суді, оскільки сторони є суб'єктами підприємницької діяльності, використовували об'єкт нерухомості як готель у комерційних цілях.

Суди належним чином зазначені доводи, з огляду на наявні у справі докази щодо належності домоволодіння суб'єктам підприємницької діяльності та використання його для підприємницької діяльності, уваги не звернули, не встановили, з огляду на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2011 року про відкриття провадження у справі за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 як суб'єктів підприємницької діяльності про звільнення самовільно зайнятої частиною спірною будівлі земельної ділянки ( т. 1 а.с. 56), які фактичні правовідносини виникли між сторонами, не з'ясували результат зазначеного позову, як такого що впливає на склад спірного домоволодіння та його статус.

При цьому судам слід мати на увазі, що відповідно до ст. 325 ЦК України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5 (z0157-02) права на об'єкти нерухомості можуть бути зареєстровано лише на фізичну або юридичну особу.

Отже, сам по собі факт реєстрації об'єкту нерухомості за фізичною особою не свідчить про відсутність між особами правовідносин щодо господарської діяльності, у зв'язку з чим судам слід з`ясовувати які правовідносини виникли між сторонами спору при надбанні об'єкту нерухомості, при його використанні та експлуатації тощо.

У порушення ст. ст. 212- 214 ЦПК України судами фактичні обставини справи щодо складу спірного об'єкту, часток сторін у спірному об'єкті та правовідносин сторін не встановлено, у зв'язку з чим та відповідно до ст. 338 ЦПК України судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 червня 2012 року та рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 листопада 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.