розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до управління освіти Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 08 серпня 2012 року,

У червні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що протягом опалювального сезону 2007-2008 років та з 15 лютого по 15 квітня 2008 року працював у центрі дитячої та юнацької творчості управління освіти Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області. При звільненні повного розрахунку з ним у порушення ст. 116 КЗпП України відповідачем не проведено. Лише 12 березня 2012 року відповідач перерахував всі належні йому при звільненні виплати. Враховуючи викладене, позивач, з урахуванням уточнень, просив зобов'язати відповідача виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 50 408 грн. 71 коп.

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 26 червня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено. Зобов'язано управління освіти Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області перерахувати і провести виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 50 408 грн. 71 коп.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 08 серпня 2012 року рішення районного суду змінено. Зобов'язано управління освіти Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області перерахувати і провести виплату ОСОБА_3 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 12 506 грн. 35 коп. Розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, й направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) , та, відзначивши його розмір, з урахуванням вимог ст. 117 КЗпП України стягнув вказану суму.

Змінюючи рішення районного суду та частково задовольняючи позов ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спір стосується 33 % надбавки за виконання робіт тимчасово відсутнього працівника, а тому середній заробіток за час затримки розрахунку слід розраховувати виключно з неотриманої надбавки від окладу, а не з розміру середньої заробітної плати працівника за останні два місяці.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що протягом опалювального сезону 2007-2008 років, а також з 15 лютого по 15 квітня 2008 року ОСОБА_3 працював у центрі дитячої та юнацької творчості управління освіти Сторожинецької районної державної адміністрації. У день звільнення повного розрахунку з позивачем не проведено. Відповідач остаточно розрахувався із позивачем лише 12 березня 2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці», а також за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Так, зокрема при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками і т.д.).

Наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 23 січня 2012 у справі № 6-87цс11, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Суд апеляційної інстанції вказаного не врахував та прийшов до помилкового висновку про те, що середній заробіток за час затримки виплати надбавки у розмірі 33 %, яка не була виплачена позивачеві при звільненні, розраховується не з розміру середньомісячної заробітної плати, як встановлено Порядком, а виключно із суми цієї надбавки.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 08 серпня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.