Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Горелкіної Н.А., Євграфової Є.П.,

Журавель В.І., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» про визнання окремих частин договору недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 7 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 25 липня 2012 року,

У лютому 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (далі - ТОВ «ВіЕйБі Лізинг») про визнання окремих частин договору недійсними.

Позивачка зазначала, що 28 квітня 2011 року між нею та відповідачем укладено договір фінансового лізингу, за умовами якого ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» набуває у власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу, а позивачка зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

На виконання умов вказаного договору, позивачка сплатила авансовий лізинговий платіж в розмірі 292059 грн. 57 коп., а пізніше звернулася до відповідача з листом про припинення дії вказаного договору та повернення суми авансового платежу через скрутне матеріальне становище та те, що відповідачем предмет лізингу їй не було передано.

Посилаючись на те, що ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» було зараховано сплачений нею авансовий лізинговий платіж в рахунок погашення нарахованого відповідачем штрафу, позивачка, уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати недійсним п. 7.3 укладеного між сторонами договору від 28 квітня 2011 року, яким передбачено право лізингодавця в разі відмови від договору (розірвання договору) нараховувати штраф у розмірі нарахованого за договором авансового лізингового платежу недійсним у в'язку з його невідповідністю вимогам закону.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 7 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25 липня 2012 року, у позові відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_4 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в позові, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із відсутності передбачених законом підстав, для визнання п. 7.3. договору фінансового лізингу недійсним.

Однак з таким висновком судів погодитись не можна.

Відповідно до чч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судами встановлено, що 28 квітня 2011 року між ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» та ОСОБА_4 укладено договір фінансового лізингу, за умовами якого ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» набуває у власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу, а позивачка зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 6.1.7. цього договору ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» має право в односторонньому порядку змінити умови укладеного між сторонами договору в таких випадках: лізингоодержувач прострочив приймання предмета лізингу на строк понад 10 календарних днів.

Пунктом 7.3. даного договору визначено, що у випадку, передбаченому п. 6.1.7. цього договору ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» маж право відмовитися від договору (розірвати договір) та нарахувати штраф у розмірі нарахованого за договором авансового лізингового платежу. Сума фактичного сплаченого авансового лізингового платежу підлягає зарахуванню в рахунок погашення штрафу, нарахованого згідно умов вказаного пункту.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Укладеним між сторонами договором від 28 квітня 2011 року видом забезпечення виконання зобов'язання передбачено штраф.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Проте, при вирішенні справи, суд першої інстанції, не врахував вищевказані норми закону та той факт, що встановлений договором вид забезпечення виконання зобов'язання у вигляді штрафу не відповідає змісту цього поняття та його правовій природі як грошовій сумі, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Апеляційний суд, у порушення вимог ст. 303 ЦПК України, зазначених обставин також не встановив і належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги та відповідності цієї умови договору вимогам закону.

У зв'язку з викладеним судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 7 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 25 липня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.