Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

суддів: Лесько А.О., Хопти С.Ф., Червинської В.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Надра», третя особа: ОСОБА_2 про зміну причини звільнення, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку, за касаційною скаргою ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_1, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2012 року,

У березні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що працював у відповідача на посаді начальника відділу аналізу ефективності навчання управління розвитку персоналу Департаменту управління персоналом відповідача, 13 лютого 2009 року наказом № 79-п позивача було звільнено із займаної посади за ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Позивач вважає, що його звільнення відбулося з порушенням трудового законодавства, оскільки ним причина звільнення у заяві була зазначена ч. 3 ст. 38 КЗпП України, тому що у період його роботи відповідач не виконував вимоги законодавства про працю, чим порушував права позивача у сфері трудових відносин, однак відповідач не маючи для того підстав звільнив його за іншою, ніж він просив підставою. Крім того, не виплатив йому всі належні суми при звільненні, у тому числі і вихідну допомогу передбачену ст. 44 КЗпП України.

Просив суд визнати, що розірвання трудового договору між сторонами відбулось 13 лютого 2009 року з підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 КЗпП України, а саме у зв'язку з невиконанням з боку відповідача вимог законодавства про працю; визнати незаконним звільнення позивача наказом № 79-п від 13 лютого 2009 року за ст. 38 КЗпП України без вказівки причин звільнення, зазначених позивачем у заяві про звільнення від 13 лютого 2009р., а саме згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України; визнати недійсним внесений відповідачем запис до трудової книжки позивача про звільнення з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України; зобов'язати відповідача внести зміни до трудової книжки позивача та змінити внесений відповідачем запис про звільнення з роботи за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України на запис про звільнення з роботи за власним бажанням, згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України; стягнути з відповідача на користь позивача суму вихідної допомоги, передбаченої ст. ст. 38, 44 КЗпП України у розмірі тримісячного середнього заробітку, а саме - 15 097 грн. 60 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який станом на 01 лютого 2010 року складає 28 953 грн. 238 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 вересня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_1, просить скасувати вказані судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги про порушення норм матеріального та процесуального права безпідставні.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення касаційної скарги і залишення оскаржуваних судових рішень без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_1, відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.