розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та встановлення порядку користування земельною ділянкою,

У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що за час перебування у шлюбі сторони набули майно у вигляді житлового будинку по АДРЕСА_1. На підставі рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 березня 2009 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 6 серпня 2009 року сторонам належить по Ѕ частині вказаного будинку і господарських споруд. Оскільки відповідач не бажає в добровільному порядку вирішити питання про порядок користування належним їм майном, позивач просив поділити в натурі вказаний будинок і визначити право користування земельною ділянкою.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 грудня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 21 лютого 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Здійснено поділ будинку АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відповідно до другого варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи № С-250 від 25 березня 2011 року.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2012 року рішення апеляційного суду Чернігівської області від 21 лютого 2012 року залишено без змін.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2012 року з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції статті 71 СК України.

Відповідно до ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Як приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції статті 71 СК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник наводить:

- ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2011 року, постановлену за результатами розгляду касаційної скарги на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 грудня 2010 року у справі про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом про поділ майна подружжя;

- ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2011 року, постановлену за результатами розгляду касаційної скарги на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 3 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 13 січня 2011 року у справі про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя та визнання права часткової власності на квартиру та за зустрічним позовом про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя;

- ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2012 року, постановлену за результатами розгляду касаційної скарги на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва та рішення апеляційного суду м. Києва від 25 серпня 2010 року у справі про поділ майна подружжя.

За результатами розгляду вказаних касаційних скарг, справи направлено на новий розгляд до судів першої або апеляційної інстанцій.

Посилання на зазначені ухвали як на приклад неоднакового застосування судом норм матеріального права відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України не може бути підставою для перегляду судових рішень, оскільки постановлення касаційною інстанцією ухвали про скасування рішення судів нижчих інстанцій із передачею справи на новий розгляд не є остаточним вирішенням спору у справі й застосування норм матеріального права та вирішення спору по суті не відбулося.

Колегія суддів, обговоривши доводи заяви та дослідивши конкретні різні за змістом судові рішення, зазначені заявником для прикладу, дійшла висновку про безпідставність поданої заяви.

Ухвалення різних за змістом судових рішень судами касаційної інстанції за тотожних предмета спору, підстав позову, аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин заявник не довів.

Оскільки наведені заявником доводи не містять ознак, які згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України є підставами для перегляду судових рішень, у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

У допуску справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та встановлення порядку користування земельною ділянкою до провадження Верховного Суду України за заявою ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2012 року відмовити.