головуючого Євтушенко О.І., суддів: Журавель В.І., Писаної Т.О.,Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, за позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору ОСОБА_10 до ОСОБА_9, публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_11, приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_12, комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», про визнання недійсним договорів та зобов'язання вчинити дії за касаційними скаргами приватних нотаріусів Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_11, ОСОБА_12 та публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», яке діє через представника ОСОБА_13, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 березня 2012 року та рішення апеляційного суду Волинської області від 04 липня 2012 року,

У січні 2010 року ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Волинського обласного управління АБ «Укргазбанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором із боржника та поручителів солідарно, звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов обґрунтований тим, що 19 червня 2008 року між банком та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір. З метою забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором 16 червня 2028 року між банком та відповідачами ОСОБА_7, ОСОБА_8 було укладено договори поруки, а між банком та ОСОБА_9 було укладено договір іпотеки.

Оскільки позичальник свої зобов'язання по кредитному договору не виконує, то з урахуванням уточнених позовних вимог банк просив стягнути солідарно із позичальника та поручителів на користь банку 188638,16 доларів США кредитної заборгованості та в рахунок погашення цієї заборгованості звернути стягнення на належні іпотекодавцю житловий будинок та земельну ділянку.

В жовтні 2011 року в суд звернувся з позовом до ОСОБА_10, як третя особа, яка заявляє самостійні позовні вимоги на предмет спору, до ОСОБА_14, ПАТ АБ «Укргазбанк», приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_11, комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_12 про визнання недійсним договорів та зобов'язання вчинити дії.

Свій позов обґрунтовує тим, що 07 березня 2008 року між ним та ОСОБА_14 був укладений договір про передачу частки у праві спільної сумісної власності подружжя, посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_11 Право власності за ОСОБА_14 на підставі договору було зареєстроване у КП «ВОБТІ» 09 квітня 2008 року, у електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за №18112216, кад. №171. Відповідно до вказаного договору позивач відповідно до ч. 2 ст. 64 СК України передав безоплатно у власність ОСОБА_14 свою частку будинку №4 з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 Згідно з п. 4 договору у власність ОСОБА_14 переходить цілий будинок з господарськими будівлями та спорудами після укладення договору. Згідно з п. 3 договору така передача здійснюється без виділу в натурі належної йому частки у будинку. Відповідно до п. 2 договору, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Боголюбської сільської ради 13 березня 2007 року та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 28 лютого 2008 року право власності на момент укладення договору було зареєстроване за ним. Згідно з п. 1 договору сторони вважають, що їхні частки у спільній сумісній власності подружжя є рівними. З урахуванням положень ч. 1 ст. 60 СК України та ч.3 ст. 368 ЦК України позивача вважає, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності на майно не визначені і кожен із них вважається власником усього майна. Позивач вважає, що оспорюваний ним договір укладений з порушенням вимог ч. 2 ст. 64 СК України, п. 174 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, п. 6 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», у зв'язку з чим його слід визнати недійсним. Відповідно є недійсним з моменту укладення і договір іпотеки, укладений між банком та ОСОБА_14 з метою забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором.

Уточнивши позовні вимоги ОСОБА_10 просив: визнати недійсним договір, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_9, посвідчений 07 березня 2008 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_11 за реєстровим № 555; скасувати рішення реєстратора КП ВОБТІ від 09 квітня 2008 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_9 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 що зареєстроване в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 18112216, кад. № 171; зобов'язати КП ВОБТІ поновити державну реєстрацію права власності на спірний житловий будинок за ОСОБА_10; визнати недійсним договір іпотеки № 92-08/02, посвідчений 19 червня 2008 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_12 за реєстровим № 5667; зобов'язати приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_12 виключити з Державного реєстру іпотек запис за реєстраційним номером 7413885, контрольна сума ГДГД6Б0А7А про обтяження іпотекою: будинку житлового, АДРЕСА_1, номер за РПВН 18112216; земельної ділянки площею 0,1100 га, розташованої в с. Тарасове Луцького р-ну Волинської обл., кадастровий 0722881000:03: 001:0089; зобов'язати приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_12 виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна: запис за реєстраційним номером 7413846, контрольною сумою Е07ГБГА1ЕД про заборону на нерухоме майно на об'єкт обтяження: будинок житловий, АДРЕСА_1, номер за РПВН 18112216; запис за реєстраційним номером 7413714, контрольною сумою А45В7072ЕБ про заборону на нерухоме майно на об'єкт обтяження: земельна ділянка площею 0,1100 га, розташована в с. Тарасове Луцького р-ну Волинської обл., кадастровий номер 0722881000:03:001:0089; визнати за ОСОБА_10 право власності на земельну ділянку площею 0,1100 га, розташовану в с. Тарасове Луцького р-ну Волинської обл., кадастровий номер 0722881000:03:001:0089, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд.

рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 березня 2012 року позов ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено частково, позов ОСОБА_10 задоволено повністю.

рішенням апеляційного суду Волинської області від 04 липня 2012 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_10 про визнання права власності на земельну ділянку скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних вимог відмовлено.

Приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_15 у касаційній скарзі просить вказані судові рішення в частині визнання недійсним договору, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_9, посвідченого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_11 та скасування рішення реєстратора КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_9 на житловий будинок по АДРЕСА_1 Волинської області скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних вимог відмовити.

Приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_12 у касаційній скарзі просить вказані судові рішення в частині визнання недійсним договору, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_9, посвідченого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_11, скасування рішення реєстратора КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_9 на житловий будинок по АДРЕСА_1 визнання недійсним договору іпотеки, посвідчений 19 червня 2008 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_12, зобов'язання приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_12 виключити з Державного реєстру іпотек запис за реєстраційним номером 7413885 про обтяження іпотекою житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зобов'язання приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_12 виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис за реєстраційнім номером 7413846 на об'єкт обтяження - будинок житловий, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних вимог відмовити.

Представник публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» у касаційній скарзі просить вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» та задоволенні позову ОСОБА_10 скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити в цій частині нове рішення.

В наданих до суду запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_10 зазначає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, в процесі розгляду справи судами не порушені норми процесуального права, а тому ці судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційні скарги - відхилити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Однак зазначеним вимогам повністю оскаржувані рішення судів не відповідають.

Судами встановлено, що 19 червня 2008 року між банком та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір за № 92/08-І/02 (далі кредитний договір), за умовами якого останньому банком було надано кредит в сумі 150000 доларів США, строком повернення до 16 червня 2028 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13,8 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором 16 червня 2028 року між банком та відповідачами ОСОБА_7, ОСОБА_8 було укладено договори поруки, а між банком та ОСОБА_9 було укладено договір іпотеки, за умовами якого, остання передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 236 кв. м, житловою площею 156,1 кв. м, який знаходиться на АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,11 га, кадастровий номер 0722881000:03:001:0089, виділена для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за цією ж адресою та належить іпотекодавцю.

Оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позову банку про стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з позичальника та поручителів сторонами не оскаржуються, а тому відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України не переглядається судом касаційної інстанції.

Судами також встановлено, що 07 березня 2008 року між ним та ОСОБА_14 був укладений договір про передачу частки у праві спільної сумісної власності подружжя, посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_11 Право власності за ОСОБА_14 на підставі договору було зареєстроване у КП «ВОБТІ» 09 квітня 2008 року, у електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за №18112216, кад. №171. Відповідно до вказаного договору позивач відповідно до ч. 2 ст. 64 СК України передав безоплатно у власність ОСОБА_14 свою частку будинку №4 з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 Згідно з п. 4 договору у власність ОСОБА_14 переходить цілий будинок з господарськими будівлями та спорудами після укладення договору. Згідно з п. 3 договору така передача здійснюється без виділу в натурі належної йому частки у будинку.

Згідно із ст. 64 СК України дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки.

Судами вірно встановлено, що будинок №4 з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 до укладення подружжям вказаного вище договору був об'єктом права спільної сумісної власності відповідно до ч. 1, 3 ст. 368 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_10 про визнання недійсним укладеного між подружжям договору від 07 березня 2008 року, місцевий суд, з чим погодився і апеляційний суд, виходили з того, що в силу ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитись своєю часткою у праві спільної часткової власності, а не у праві спільної сумісної власності. Оскільки подружжя не зареєструвало свого права спільної часткової власності на спірний будинок, нотаріус посвідчив безпредметний договір про безоплатну передачу частки у спільній сумісній власності, внаслідок чого цей договір є недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215 та ч. 1 ст. 236 ЦК України.

Проте, такого висновку суди дійшли внаслідок невірного поширення на спірні правовідносини положень ст. 361 ЦК України, які регулюють право співвласника щодо розпорядження своєю часткою у праві спільної часткової власності, тоді коли застосуванню підлягала норми ст. 64 СК України та ст. 369 ЦК України, яка регулює здійснення права спільної сумісної власності та відповідно до частини 2 якої розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Обов'язок виділення частки із майна, що є спільною сумісною власністю, передбачений лише для звернення стягнення на неї (ст. 371 ЦК України), що також не може бути застосовано до спірних правовідносин.

Так, за спірною угодою від 07 березня 2008 року про передачу частки у праві спільної сумісної власності подружжя, укладеною між ОСОБА_10 та ОСОБА_14, розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності здійснено за згодою обох співвласників, що висловлено письмово та нотаріально посвідчено. ОСОБА_10, також, не доведено, яке його право відповідно до ст. 15 ЦК України порушене цією угодою.

З огляду на наведене суди дійшли невірного висновку про безпідставність набуття ОСОБА_9 права особистої власності на спірний об'єкт та незаконне розпорядження цим майном шляхом передачі його в іпотеку та, як наслідок, скасування державної реєстрації права власності на будинок за відповідачем, поновлення державної реєстрації права власності на будинок за позивачем та зобов'язання приватного нотаріуса ОСОБА_12 виключити з Державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відповідних записів про обтяження іпотекою та про заборону на нерухоме майно на об'єкти обтяження - зазначені в договорі іпотеки.

За таких обставин рішення місцевого та апеляційного суду в частині задоволення самостійних вимог третьої особи підлягають скасуванню згідно із ст. 341 ЦПК України з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні вимог банку до ОСОБА_9 про звернення стягнення на предмет іпотеки місцевий суд також виходив з того, з чим погодився і апеляційний суд, що позивачем заявлено стягнення в подвійному розмірі, тобто стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки, що не відповідає роз'ясненням наданим у п. 9 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (v0005740-12) .

Відповідно до п. 42 цієї постанови резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Відмовляючи у задоволені позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки суди зазначених обставин не встановлювали, ці обставини не можуть бути встановлені судом касаційної інстанції, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення в частині підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 341, 346 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу приватного нотаріуса ОСОБА_11 задовольнити.

Касаційні скарги публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»в особі Волинського обласного управління АБ «Укргазбанк» та приватного нотаріуса ОСОБА_12 задовольнити частково.

рішення Луцького міськрайонного суду від 28 березня 2012 року та рішення апеляційного суду Волинської області від 04 липня 2012 року в частині задоволення позовних вимог третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору ОСОБА_10 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору ОСОБА_10 до ОСОБА_9, публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_11, приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_12, комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», про визнання недійсним договорів та зобов'язання вчинити дії відмовити.