розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - відділ державної виконавчої служби Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області, про стягнення індексації за прострочення виконання грошового зобов'язання та проценти від простроченої суми за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 16 травня 2012 року,

У жовтні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 18 квітня 2006 року з ОСОБА_4 на його користь стягнуто 30 726 грн 29 коп. на відшкодування майнової шкоди, 500 грн на відшкодування моральної шкоди та 213 грн 07 коп. державного мита, а всього 31 439 грн 36 коп., які на даний час відповідачем не сплачені в повному розмірі. У період з 31 липня 2007 року до 18 січня 2011 року відповідач перерахував йому 17 046 грн 09 коп., після чого виплати припинились.

Ураховуючи викладене, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України просив суд стягнути з ОСОБА_4 на його користь 18 548 грн 29 коп. індексації за прострочення виконання грошового зобов'язання та три проценти річних від простроченої суми в розмірі 3 937 грн 10 коп.

Рішенням Хмельницького міського суду Хмельницької області від 16 березня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 16 травня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 індексацію за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з травня 2006 року до серпня 2011 року в розмірі 18 548 грн 29 коп., три проценти річних від простроченої суми за період з травня 2006 року до вересня 2011 року в розмірі 3 937 грн 10 коп. та судові витрати в розмірі 344 грн 85 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції правильно виходив із того, що між сторонами виникли правовідносини щодо виконання судового рішення про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Отже, сторони не перебувають у договірних правовідносинах, тому ст. 625 ЦК України на такі відносини не поширюється.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають матеріалам справи й вимогам закону.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що на підставі рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 18 квітня 2006 року між сторонами виникло грошове зобов'язання, однак відповідач ухилився від виконання цього зобов'язання, що тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 625 ЦК України.

Проте погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 18 квітня 2006 року з ОСОБА_4 на його користь стягнуто 30 726 грн 29 коп. на відшкодування майнової шкоди, 500 грн на відшкодування моральної шкоди та 213 грн 07 коп. державного мита, а всього 31 439 грн 36 коп. У ході примусового виконання судового рішення звернуто стягнення на заробітну плату відповідача та за період з 31 липня 2007 року до 18 січня 2011 року перераховано ОСОБА_3 17 046 грн 09 коп. Після цього ОСОБА_4 припинив виплати, які відновились лише у вересні 2011 року та позивачу було перераховано ще 177 грн 84 коп.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із положень ст. 625 ЦК України випливає, що цивільно-правова відповідальність застосовується тільки за порушення грошового зобов'язання між кредитором і боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання за договором.

Разом із тим між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виникли деліктні зобов'язання, тобто зобов'язання внаслідок заподіяння шкоди. Сторони не перебувають між собою у договірних правовідносинах, а тому ст. 625 ЦК України на такі правовідносини не поширюється.

У конкретному випадку між сторонами виникли відносини щодо виконання судового рішення про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Таким чином, рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 16 травня 2012 року скасувати, рішення Хмельницького міського суду Хмельницької області від 16 березня 2012 року залишити в силі.