Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,

Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Опті Метал Трейд», про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Опті Метал Трейд», про припинення та розірвання договору поруки, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 6 грудня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2012 року,

У лютому 2011 року публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 25 лютого 2008 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Опті Метал Трейд» (далі - ТОВ «Опті Метал Трейд») було укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого останньому була відкрита відновлювальна кредитна лінія з лімітом кредитування в розмірі 3 млн. грн на строк до 18 лютого 2009 року зі сплатою 14,5 % річних. Додатковою угодою № 1 до кредитного договору від 25 липня 2008 року суму кредитування збільшено до 4 350 тис. грн, а процентну ставку - до 17 % річних. Додатковою угодою до кредитного договору від 18 лютого 2009 року зменшено ліміт кредитування до 4 343 101 грн 95 коп. зі сплатою 21 % річних та продовжено строк кредитування до 18 квітня 2009 року, а 17 квітня 2009 року додатковою угодою продовжено строк кредитування до 5 травня 2009 року. Взяті на себе зобов'язання ТОВ «Опті Метал Трейд» не виконало, у зв'язку з чим, виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 343 101 грн 95 коп.

Оскільки відповідачка ОСОБА_5 згідно з договором поруки поручилась перед кредитором за виконання ТОВ «Опті Метал Трейд» свого зобов'язання, то позивач просив стягнути вказану суму з неї як поручителя.

ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» й просила припинити та розірвати договір поруки, укладений між нею та банком 18 лютого 2009 року, посилаючись на те, що банк без її як поручителя згоди збільшив обсяг її відповідальності, змінивши у сторону збільшення розмір процентів за кредитом.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 6 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2012 року, позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 343 101 грн 95 коп. та судові витрати в розмірі 1 820 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_5

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та відмову в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, оскільки зобов'язання за кредитним договором не виконано, це є підставою для стягнення грошових коштів за цим договором, зокрема, з поручителя ОСОБА_5, яка в добровільному порядку свої зобов'язання за договором поруки не виконала.

Проте повністю погодитись із таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають; суди не встановили фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, при цьому порушили норми як процесуального, так і матеріального права.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25 лютого 2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Опті Метал Трейд» було укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого останньому була відкрита відновлювальна кредитна лінія з лімітом кредитування в розмірі 3 млн. грн на строк до 18 лютого 2009 року зі сплатою 14,5 % річних, а між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 - договір поруки. У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору ТОВ «Опті Метал Трейд» допустило заборгованість у розмірі 4 343 101 грн 95 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Підставами для припинення поруки можуть бути лише ті факти, які виникли після вчинення правочину. Закон пов'язує припинення поруки зі зміною зобов'язання, забезпеченого порукою.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з п. 1.2 договору поруки від 18 лютого 2009 року, укладеного з метою забезпечення виконання зобов'язання за генеральною кредитною угодою, ОСОБА_5 поручилась перед банком солідарно в повному обсязі відповідати за своєчасне виконання боржником усіх його зобов'язань за цією кредитною угодою та додатковими договорами (угодами) до неї, що укладені або будуть укладені в межах генеральної кредитної угоди, додаткових угод до них та додаткових угод до генеральної кредитної угоди, які можуть бути укладені до закінчення строку дії генеральної кредитної угоди і які є її невід'ємними частинами. Додатковою угодою № 1 до кредитного договору від 25 липня 2008 року суму кредитування збільшено до 4 350 тис. грн, а процентну ставку - до 17 % річних. Додатковою угодою до кредитного договору від 18 лютого 2009 року зменшено ліміт кредитування до 4 343 101 грн 95 коп. зі сплатою 21 % річних та продовжено строк кредитування до 18 квітня 2009 року. Доказів про те, що ОСОБА_5 була повідомлена про укладення 18 лютого 2009 року вказаної угоди та надала свою згоду на продовження договору поруки, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не надано.

Таким чином, твердження банку про достатність попередньої згоди поручителя на зміну умов основного договору (п. 1.2 договору поруки) є безпідставним, оскільки положення зазначеного договору не містять інформації про те, що така зміна та доповнення умов основного договору, за яким збільшується обсяг відповідальності поручителя, повинні здійснюватися без будь-якого повідомлення поручителя і не свідчать про те, що такі зміни можливі без погодження із поручителем.

Отже, зазначення в договорі поруки про можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати не звільняє сторони основного зобов'язання від узгодження цих змін із поручителем, оскільки договором не передбачено, що такі зміни проводяться без їх узгодження (додаткового повідомлення), і докази такого узгодження відсутні.

При цьому п. 1.2 договору поруки сформульований як загальна норма, що не враховує спеціальних випадків зміни зобов'язання, яким ч. 1 ст. 559 ЦК України надає юридичне значення при регулюванні відносин поруки.

Проте суд у порушення ст. ст. 212- 214 ЦПК України на викладене уваги не звернув; не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, дійсних прав і обов'язків, які випливають з договору поруки; не врахував, що сторони кредитного договору змінили умови договору зі збільшенням об'єму відповідальності без згоди поручителя за відсутності в договорі вказівки на те, що такі зміни можливі без повідомлення поручителя та дійшов передчасного висновку про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором.

Крім того, як на підставу для задоволення зустрічних позовних вимог, ОСОБА_5 посилалась на ст. 559 ЦК України, яка передбачає припинення поруки та на ст. 651 ЦК України, яка передбачає розірвання договору та просила суд припинити поруку й розірвати договір поруки, однак суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув і не уточнив заявлених вимог та на обраний спосіб захисту.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 6 грудня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.