Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Гулька Б.І. Луспеника Д.Д. Хопти С.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про вселення, за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Приморський районний відділ управління внутрішніх справ України в Одеській області, про виселення та зняття з реєстраційного обліку за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2012 року,

У квітні 2010 року ОСОБА_5 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. Відповідачка та її чоловік - ОСОБА_6 - надали згоду на її вселення до вказаної квартири; вчинили заповіт на її ім'я на нерухоме майно, помилково вважаючи, що вказана квартира належить їм на праві власності. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер. 14 квітня 2010 року державним нотаріусом Любашівської районної державної нотаріальної контори посвідчено заяву ОСОБА_4 до компетентних органів із проханням зареєструвати її (ОСОБА_5) у вказаній квартирі, після чого 19 квітня 2010 року вона зареєстрована у цій квартирі. Відповідачка не проживає у спірній квартирі більше шести місяців, не оплачує плату за користування жилим приміщенням і комунальні послуги, не несе інших витрат по утриманню квартири. У зв'язку із цим позивачка просила на підставі ст. 71 ЖК УPCP визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.

У травні 2010 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона є наймачем двокімнатної квартири АДРЕСА_1. Під час тимчасової відсутності за місцем проживання у зв'язку з хворобою вона надала згоду на тимчасову реєстрацію відповідачки у вказаній квартирі. Повернувшись до місця проживання, у квартиру потрапити не може, оскільки ОСОБА_5 до квартири її не впускає. У зв'язку із цим позивачка просила вселити її у квартиру АДРЕСА_1.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2010 року позови ОСОБА_4 та ОСОБА_5 об'єднані в одне провадження.

У червні 2010 року ОСОБА_4 пред'явила до ОСОБА_5 зустрічний позов, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила виселити останню із квартири АДРЕСА_1 та установити порядок виконання судового рішення, у відповідності з яким рішення, що вступило в законну силу, є підставою для зняття відповідачки з реєстраційного обліку. Вимоги мотивувала тим, що, знаходячись у важкому хворобливому стані, вона надала згоду на тимчасову реєстрацію ОСОБА_5 у спірну квартиру, однак згоди на вселення не давала; відповідачка вселилася у квартиру шляхом обману, самоправно та проти її волі.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 травня 2011 року у задоволенні позовів відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 6 жовтня 2011 року рішення суду першої інстанції в частині позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Приморський РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, про виселення та вселення скасовано й ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено: виселено ОСОБА_5 із усіма членами її родини з квартири АДРЕСА_1; вселено ОСОБА_4 в зазначену квартиру. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 грудня 2011 року рішення апеляційного суду Одеської області від 6 жовтня 2011 року залишено без змін.

У жовтні 2011 року ОСОБА_4 подала заяву про роз'яснення рішення апеляційного суду Одеської області від 6 жовтня 2011 року, посилаючись на те, що рішення суду є незрозумілим в частині його виконання, зокрема, чи є виселення ОСОБА_5 підставою для її зняття з реєстраційного обліку вищезазначеної квартири.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2012 року заяву ОСОБА_4задоволено: роз'яснено, що виселення ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1, за рішенням апеляційного суду Одеської області від 6 жовтня 2011 року, відповідно до ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є підставою для зняття з реєстрації з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу апеляційного суду про роз'яснення рішення суду скасувати.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Роз'яснюючи рішення апеляційного суду Одеської області від 6 жовтня 2011 року, апеляційний суд виходив із обставин, встановлених при розгляді справи, при цьому зміст рішення не змінював.

Доводи заявника про розгляд заяви за її відсутності безпідставні, оскільки в розгляді справи брав участь її представник, що вважається врученням повістки і їй (ч. 5 ст. 76 ЦПК України).

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.