розглянувши в судовому засіданні справу за позовами кредитної спілки «Злагода» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення кредитної заборгованості та звернення стягнення на майно, за касаційною скаргою кредитної спілки «Злагода» на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 17 травня 2012 року,

У листопаді 2009 року кредитна спілка «Злагода» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості за цим договором та звернення стягнення на майно.

Зазначала, що 30 грудня 2008 року з ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № К8192-663, за умовами якого надано кредитні кошти у розмірі 120 тис. грн з відсотковою ставкою 48% річних строком на 12 місяців.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в той же день було укладено договори поруки, за умовами яких останні зобов'язалися в повному обсязі та солідарному порядку відповідати за борговими зобов'язаннями ОСОБА_6

Посилаючись на ці обставини, а також на те, що станом на 30 листопада 2009 року відповідачі не виконують своїх зобов'язань, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, позивач просив достроково розірвати кредитний договір і стягнути солідарно з відповідачів кредитну заборгованість у розмірі 264 тис. грн та звернути стягнення на майно відповідачів.

10 грудня 2009 року кредитна спілка «Злагода» звернулася до суду з аналогічним позовом до тих же осіб, який пізніше було уточнено. Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 30 грудня 2008 року з ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № К8194-657, за умовами якого надано кредитні кошти у розмірі 120 тис. грн з відсотковою ставкою 48% річних строком на 12 місяців.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в той же день було укладено договори поруки, за умовами яких останні зобов'язалися в повному обсязі та солідарному порядку відповідати за борговими зобов'язаннями ОСОБА_7

Враховуючи викладене, а також на те, що станом на 03 березня 2010 року відповідачі не виконують своїх зобов'язань, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, позивач просив достроково розірвати вказаний кредитний договір і стягнути солідарно з відповідачів кредитну заборгованість у розмірі 289 250 грн. та звернути стягнення на майно відповідачів.

Також, 10 грудня 2009 року кредитна спілка «Злагода» звернулася до суду ще з одним аналогічним позовом до відповідачів, який пізніше було уточнено.

В позові послалася на те, що 30 грудня 2008 року з ОСОБА_8 було укладено кредитний договір № К8193-935, за умовами якого надано кредитні кошти у розмірі 120 тис. грн з відсотковою ставкою 48% річних строком на 12 місяців, а також кредитний договір № С8195-935, за умовами якого надано кредитні кошти у розмірі 23 450 грн. з відсотковою ставкою 48% річних строком на 3 місяці.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в той же день було укладено договори поруки, за умовами яких відповідачі зобов'язалися відповідати за борговими зобов'язаннями ОСОБА_8

Посилаючись на ці обставини, а також на те, що станом на 03 березня 2010 року відповідачі не виконують своїх зобов'язань, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитними договорами, позивач просив достроково розірвати вказані кредитні договори і стягнути солідарно з відповідачів кредитну заборгованість за договором № К8193-935 у розмірі 289 250 грн і за договором № С8195-935 в розмірі 51 564 грн, та звернути стягнення на майно відповідачів.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 квітня 2010 року вказані позовні заяви об'єднані в одне провадження.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 серпня 2010 року позовні вимоги задоволені частково.

Розірвано кредитний договір № К8192-663, укладений 30 грудня 2008 року між ОСОБА_6 та кредитною спілкою «Злагода».

Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 264 тис. грн.

Розірвано кредитний договір № К8194-657, укладений 30 грудня 2008 року між ОСОБА_7 та кредитною спілкою «Злагода».

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на користь позивача заборгованість за цим кредитним договором в розмірі 289 250 грн.

Розірвано кредитний договір № К8193-935 від 30 грудня 2008 року укладений між ОСОБА_8 та кредитною спілкою «Злагода» та кредитний договір № К8195-935, укладений 20 грудня 2008 року між кредитною спілкою «Злагода» та ОСОБА_8

Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_6 ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на користь позивача заборгованість за вказаними кредитними договорами в розмірі 342 634 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про відшкодування судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 17 травня 2012 року заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 серпня 2010 року в частині стягнення заборгованості за кредитними договорами скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь кредитної спілки «Злагода» 120 тис. грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № К8192-663 від 30 грудня 2008 року.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на користь кредитної спілки «Злагода» 51 564 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № С8195-935 від 30 грудня 2008 року.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат змінено.

Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь кредитної спілки «Злагода» з кожного по 1 366 грн 67 коп. судового збору та по 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В іншій частині рішення першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі кредитна спілка «Злагода» просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення заочного рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 серпня 2010 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що 30 грудня 2008 року між позивачем та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 було укладено кредитні договори за якими кредитна спілка «Злагода» надала відповідачам по 120 тис. грн строком на 12 місяців під 48 % річних. В цей же день, булу укладено відповідні договори порук, за якими відповідачі, відмінні від боржника, поручилися за кредитними зобов'язаннями позичальника в повному обсязі.

Крім того, 30 грудня 2008 року між позивачем та ОСОБА_8 було укладено кредитний договір за яким кредитна спілка «Злагода» надала ОСОБА_8 кредит на суму 23 450 грн строком на 3 місяці під 48 % річних, який також забезпечений договором поруки від 30 грудня 2008 року.

Частково задовольняючи позовні вимоги і стягуючи із боржників та їх поручителів, за вказаними вище правочинами, кредитну заборгованість, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог, факту наявності заборгованості та її розмірів. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовів про звернення стягнення на майно відповідачів, районний суд виходив з того, що чинним законодавством не передбачено звернення стягнення на майно, яке не забезпечено заставою чи іпотекою.

Скасовуючи рішення суду першої в частині стягнення заборгованості за кредитними договорами та ухвалюючи в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме: стягнення лише суми позики, апеляційний суд виходив з того, що кредитна спілка «Злагода» при наданні фінансових кредитів відповідачам за рахунок залучених коштів, а саме внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки цієї кредитної спілки, діяла незаконно, оскільки не мала ліцензії на видачу кредитів саме за рахунок таких залучених коштів.

З такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та надання фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Абзацом третім ч. 1 ст. 21 цього Закону передбачено, що кредитна спілка відповідно до свого статуту надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі.

Частиною 4 ст. 8 Закону України «Про кредитні спілки» передбачено, що ліцензуванню в кредитній спілці підлягає діяльність по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також інші види діяльності відповідно до закону.

Згідно з ч. 3 ст. 5, п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» таким видом діяльності є надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, до яких не відносяться внески членів кредитної спілки, що спрямовуються на формування капіталу кредитної спілки.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 Закону України «Про кредитні спілки» кошти, що належать членам кредитної спілки, використовуються для надання кредитів членам кредитної спілки, а у разі наявності тимчасово вільних коштів членів кредитної спілки - можуть розміщуватися спілкою на депозитних рахунках в установах банків, які мають ліцензію на право роботи з вкладами громадян, і в об'єднаній кредитній спілці, а також у державні цінні папери, перелік яких встановлюється уповноваженим органом.

Ліцензійними умовами провадження діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг, затверджених Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 02 грудня 2003 року №146, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2003 року за №1225/8546 (z1225-03) (із змінами), які розроблені відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (2664-14) , визначено, що кредитна спілка для здійснення своєї діяльності з надання фінансових кредитів зобов'язана отримати лише ліцензію, а саме:

- для залучення внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, використання таких коштів для надання їм кредитів - ліцензія на здійснення діяльності по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки;

- для надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів (кредитів банків, коштів інших установ та організацій) - ліцензія на здійснення діяльності кредитної спілки з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, крім внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки.

Отримання інших ліцензій кредитними спілками законодавством України не передбачено.

При розгляді справи апеляційним судом не враховано того, що на момент видачі відповідачам кредитів, кредитна спілка «Злагода» отримала ще одну ліцензію серії АВ № 319355, видану 26 червня 2007 року державною комісією з регулювання ринків та фінансових послуг, якою надано право спілці на залучення внесків членів кредитної спілки на депозитні рахунки. Строк дії ліцензії встановлено з 03 липня 2007 року по 03 липня 2010 року. Копія вказаної ліцензії міститься в матеріалах справи (а. с. 281), тому висновки апеляційного суду про незаконність дій позивача при укладені зазначених вище кредитних договорів не відповідають дійсності.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в строк, вказаний в договорі, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно зі ст.ст. 541, 543, 553, 554 ЦК України кредитор має право вимагати виконання зобов'язань в повному обсязі від всіх боржників в солідарному порядку.

З наведеного вище вбачається, що при наданні кредитів відповідачам кредитна спілка «Злагода» діяла відповідно до норм чинного законодавства та на підставі відповідної ліцензії. Відповідачами в односторонньому порядку порушені умови зазначених договорів, тому висновки суду першої інстанції про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідачів сум боргу є обґрунтованими.

За таких обставин, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі судового рішення суду першої інстанції, як того вимагає ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ