Колегія суддів cудової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Дьоміної О.О.,

суддів: Коротуна В.М., Дем'яносова М.В., Попович О.В., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором поруки, за зустрічними позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», публічного акціонерного товариства «Швея» про визнання договорів поруки припиненими, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 12 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 28 березня 2012 року,

У листопаді 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТзОВ «Український промисловий банк») звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 13 листопада 2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» та публічним акціонерним товариством «Швея» (далі - ПАТ «Швея») укладено кредитний договір на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії зі змінами та доповненнями згідно з додатковими договорами до нього № 40/1 від 13 листопада 2006 року, № 40/2 від 13 листопада 2006 року, № 40/3 від 13 листопада 2006 року, № 40/4 від 13 листопада 2006 року, № 40/5 від 13 листопада 2006 року відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію з лімітом в еквіваленті 674 240 евро, що змінюється відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування, а ПАТ «Швея» зобов'язалося в порядку, передбаченому кредитним договором, повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

У забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором від 05 листопада 2007 року між ТзОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Швея» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, з кожним окремо, були укладені договори поруки. Згідно з умовами вказаних договорів поручителі, кожен окремо, зобов'язувалися нести солідарну відповідальність разом із позичальником у разі невиконання або неналежного виконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором.

У зв'язку з неналежним виконанням ПАТ «Швея» взятих на себе зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість, яка відповідно до розрахунку банку на 23 серпня 2011 року становить 7 802 506 грн. 61 коп. Ураховуючи викладене, позивач просив стягнути солідарного з відповідачів заборгованість за кредитом.

У грудні 2011 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом. Просили визнати договір поруки припиненим, оскільки згоди на збільшення обсягу відповідальності за кредитним договором ними не надавалась, у зв'язку з чим договори поруки є припиненими.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 12 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 28 березня 2012 року, у задоволенні позову ТзОВ «Український промисловий банк» було відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 було задоволено. Визнано припиненими договір поруки № 40/Zпор06-2 від 05 листопада 2007 року, укладений між ОСОБА_3, ПАТ «Швея» та ТзОВ «Укрпромбанк»; договір поруки № 40/Zпор06-3 від 05 листопада 2007 року, укладений між ОСОБА_2, ПАТ «Швея» та ТзОВ «Укрпромбанк» та договір поруки № 40/Zпор06-4 від 05 листопада 2007 року, укладений між ОСОБА_1, ПАТ «Швея» та ТзОВ «Укрпромбанк». Вирішено питання щодо судового збору.

У касаційній скарзі ТзОВ «Український промисловий банк» просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 13 листопада 2006 року між ТзОВ «Український промисловий банк» та ПАТ «Швея» укладений кредитний договір на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії із змінами та доповненнями згідно з додатковими договорами до нього № 40/1 від 13 листопада 2006 року, № 40/2 від 13 листопада 2006 року, № 40/3 від 13 листопада 2006 року, № 40/4 від 13 листопада 2006 року, № 40/5 від 13 листопада 2006 року відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію з лімітом в еквіваленті 674 240 евро, що змінюється відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування, а ПАТ «Швея» зобов'язалося в порядку, передбаченому кредитним договором, повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

У забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором від 05 листопада 2007 року між ТзОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Швея» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, з кожним окремо, були укладені договори поруки. Згідно з умовами вказаних договорів поручителі, кожен окремо, зобов'язувалися нести солідарну відповідальність разом із позичальником у разі невиконання або неналежного виконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором.

У зв'язку з неналежним виконанням ПАТ «Швея», взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, виникла заборгованість, яка відповідно до розрахунку банку станом на 23 серпня 2011 року в гривневому еквіваленті становить 7 802 506 грн. 61 коп (а.с.9-11).

Відповідно до умов додаткового договору, що був укладений 8 серпня 2008 року № 4 між ТзОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «Швея», зокрема п. 1.1. встановлено щомісячну комісію за управління кредитною лінією в розмірі 0,2 % від суми фактичної заборгованості та доповнено розділ 8 «Відповідальність сторін» договору п. 8.4. «У випадку невиконання позичальником п. 6.1.13 цього договору банк має право прийняти рішення про стягнення щомісячного штрафу (без ПДВ) в розмірі 2 % річних від фактичної заборгованості за кредитом за період, протягом якого позичальником не виконувалася ця умова договору, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році».

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ч. 1 ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Таким чином, суди прийшли до вірного висновку, що договори поруки є припиненими у зв'язку з укладенням між ТОВ «Український промисловий банк» та ПАТ «Швея», без згоди ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, вищевказаного додаткового договору до кредитного договору, яким було змінено зобов'язання позичальника за цим договором та призвело до збільшення й обсягу відповідальності поручителів за договорами поруки.

Зазначені висновки судів відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судами правильно застосовані.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" відхилити.

Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 12 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 28 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.