розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Київпастранс», третя особа - ОСОБА_2, про скасування дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 08 вересня 2011 року,

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 16 лютого 2011 року, у задоволенні позову було відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 08 вересня 2011 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку оскарження рішення суду першої інстанції відмовлено, апеляційну скаргу залишено без розгляду.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постановлену судову ухвалу, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та залишаючи апеляційну скаргу без розгляду, апеляційний суд виходив із того, що позивач був присутній 16 лютого 2011 року в судовому засіданні та знав про постановлене судом рішення, в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення позивач не навів переконливих доводів та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку.

Проте погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 294 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

16 лютого 2011 року Подільським районним судом м. Києва було ухвалено рішення у названій справі.

Із журналу судового засідання вбачається, що ОСОБА_1 не був присутній в судовому засіданні під час проголошення цього судового рішення, а приймав участь на останньому засіданні суду 15 лютого 2011 року після чого була оголошена перерва до 16 лютого 2011 року та проголошено рішення.

Під час проголошення судового рішення 16 лютого 2011 року ОСОБА_1 не був присутній (а.с. 153-156).

Апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на вказане судове рішення позивачем направив до апеляційного суду поштою 03 червня 2011 року.

Із матеріалів доданих до касаційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 отримав 23 травня 2011 року, що підтверджується штемпелем на конверті.

Заявляючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 указував на те, що під час проголошення судового рішення присутній не був, у порушення вимог ст. 222 ЦПК України копію рішення суду першої інстанції отримав несвоєчасно, а саме: 23 травня 2011 року. Залишаючи апеляційну скаргу без розгляду, апеляційний суд виходив з того, що вказані обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Таким чином, в апеляційного суду не було законних підстав для відмови в поновленні строку апеляційного оскарження та залишенні апеляційної скарги без розгляду.

Також, суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки доводам ОСОБА_1 з точки зору дотримання права заявника на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У зв'язку з наведеним ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права і в силу п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження

Керуючись ст.ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 08 вересня 2011 року скасувати, справу направити до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.