розглянувши в судовому засіданні справу за позовом виконавчого комітету Одеської міської ради до ОСОБА_4, треті особи Київська районна адміністрація Одеської міської ради, ОСОБА_5, про знесення самочинно збудованого об'єкту нерухомості та за позовом третьої особи з самостійними вимогами - ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про знесення самочинно збудованого об'єкту нерухомості, стягнення матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 9 березня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 березня 2012 року,

У серпні 2008 року виконавчий комітет Одеської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про знесення самочинно збудованого об'єкту нерухомості.

У березні 2009 року третя особа з самостійними вимогами - ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, який був уточнений, до ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про знесення самочинно збудованого об'єкту нерухомості, стягнення моральної та матеріальної шкоди.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 9 березня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 березня 2012 року, позов виконавчого комітету Одеської міської ради до ОСОБА_4, треті особи Київська районна адміністрація Одеської міської ради, ОСОБА_5, про знесення самочинно збудованого об'єкту нерухомості та за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про знесення самочинно збудованого об'єкту нерухомості, стягнення матеріальної та моральної шкоди залишено без задоволення.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень, із ухваленням нового рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 з 1940 року належав КСП «Ніва».

За договором купівлі-продажу від 1 квітня 1994 року ОСОБА_4 купила у КСП «Ніва» 9/50 частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого на земельній ділянці площею 1064 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

3 липня 2000 року ОСОБА_5 отримала в дар частину вказаного житлового будинку та надалі в 2001 році без відповідної проектної документації здійснила реконструкцію належної їй частини домоволодіння АДРЕСА_1 та згідно технічного висновку від 2001 року ПП «Дельта-Консалтинг» таку реконструкцію можливо зберегти, оскільки вона проведена відповідно до вимог ДБН, СНіП.

На підставі даного висновку 27 травня 2002 року ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право власності на 65/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1

12 липня 2007 року ОСОБА_5 звернулась з письмовою заявою до Київської районної адміністрації Одеської міської ради про самовільні дії ОСОБА_4, внаслідок чого Київською районною адміністрацією Одеської міської ради було винесено припис про зупинення будівельних робіт та надання правоустановчих документів., а також складено акт про самовільне будівництво.

ОСОБА_4, отримавши письмову згоду суміжних власників будинку, у 2006 році розпочала реконструкцію належних їй частин будинку з надбудовою другого поверху.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 20 березня 2008 року був затверджений акт міської міжвідомчої комісії по прийняттю в експлуатацію будівель, яким було прийнято в експлуатацію прибудови літ. «а5» та 2-й поверх жилого будинку літ. «А», житловою площею 26 кв.м, загальною площею 55,3 кв.м.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 травня 2008 року за ОСОБА_5, яка була співвласником домоволодіння, визнано право власності на збудоване та виділене домоволодіння АДРЕСА_1 та її право спільної сумісної власності на домоволодіння за вказаною адресою припинено.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в діях ОСОБА_4 відсутні ознаки самочинного будівництва, проведена нею реконструкція у 2006 році прийнята в експлуатацію у 2008 році. При цьому відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_5 суд виходив з того, що рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 20 березня 2008 року, яким був затверджений акт міської міжвідомчої комісії по прийняттю в експлуатацію будівель на теперішній час не визнано недійсним, а також зведенні ОСОБА_4 приміщення без ведення в експлуатацію є невід'ємною частиною інших приміщень, які раніше існували.

За положеннями ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_5 суд апеляційної інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи щодо відсутності ознак самочинного будівництва в діях ОСОБА_4, правильно визначив спірні правовідносини та обґрунтовано виходив із положень ст. 376 ЦК України, Закону України «Про планування і забудову територій» (1699-14) .

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи судом допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені статтями 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення, касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані рішення залишенню без змін.