Колегія суддів cудової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Дьоміної О.О.,

суддів: Дем'яносова М.В., Коротуна В.М.,

Попович О.В., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Держави Україна в особі Головного управління Державного казначейства України, Міністерства оборони України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину - терористичного акту, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 16 листопада 2011 року, ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 08 лютого 2012 року,

У червні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Головного управління Державного казначейства України, Міністерства оборони України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину - терористичного акту; просив зобов'язати Головне управління Державного казначейства України здійснювати щомісячні виплати по відшкодуванню втраченого заробітку на термін, визначений МСЕК, в розмірі 30 % із середньомісячного заробітку, що становить 6565,83 грн. Зазначив, що 28.10.2003 року, він виконуючи обов'язки військового службовця за контрактом в Республіці Ірак, під час збройного нападу (терористичного акту) отримав мінно-вибухову травму. 27.04.2004 року ВЛК в\ч А-3309 визнала його непридатним до військової служби, а комісією ОМСЕК №1 м. Запоріжжя було встановлено 25% втрати професійної придатності. 19.08.2005 року ВЛК в/ч А-3309 визнала ОСОБА_3 непридатним до військової служби і наказом командира в\ч А-3309 від 21.09.2005 року його було звільнено з військової служби за станом здоров'я.

Комісією ОМСЕК №1 м. Запоріжжя від 31.10.2005 року ОСОБА_3 визнано інвалідом війни 3-ї групи із втратою 30% працездатності.

Позивач вважає, що обов'язок щодо відшкодування шкоди завданої злочином, під час виконання ним обов'язків військової служби, покладено на Державу Україна, оскільки особи, що вчинили терористичний акт не встановлені.

Рішенням Великобілозерського районного суду Запорізької області від 16 листопада 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 08 лютого 2012 року рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 16 листопада 2011 року скасовано, а провадження в справі закрито на підставі ст. 205 ЦПК України, оскільки даний спір є публічно - правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 16 листопада 2011року, ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 08 лютого 2012року, та ухвалити нове рішення або передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши їх відповідно до матеріалів справи, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір виник з приводу відшкодування шкоди під час проходження публічної служби - військової служби при здійсненні миротворчих операцій за кордоном.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, оскільки такого висновку суд дійшов помилково.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч.1ст. 2 КАС України).

Відповідно до ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби

Згідно з п.15 ст. 3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Критеріями розмежування справи цивільного судочинства від справи адміністративного судочинства є одночасно суб'єктивний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Отже, КАС України (2747-15) регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину, що передбачено ст. 1207 ЦК України та яку він отримав під час виконання ним військової служби за контрактом. Тому даний спір не є публічно-правовим спором, а є спором, що виникає внаслідок ушкодження здоров'я, у порядку захисту порушених цивільних прав особи.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

На зазначене суд апеляційної інстанції уваги не звернув, не вірно визначився з характером спірних правовідносин, які виникли між сторонами, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі.

З огляду на викладене, відповідно до ч.1 ст. 338 ЦПК України, ухвала апеляційного суду Запорізької області від 08 лютого 2012 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 -ОСОБА_4, задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 08 лютого 2012 року, скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.