Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.

суддів: Ізмайлової Т.Л., Карпенко С.О.,

Мостової Г.І., Наумчука М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про стягнення безпідставно отриманих коштів за касаційною скаргою ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2012 року,

У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що між ним та відповідачем 20 березня 2008 року укладений кредитний договір, за умовами якого банк зобов'язався надати кредит у сумі 700 000 доларів США, але він за отриманням вказаних коштів не звертався. Даний факт підтверджується рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2011 року, яким розірвано зазначений кредитний договір. Незважаючи на відсутність підстав щодо погашення заборгованості за кредитним договором, позивач здійснював платежі, а відповідач приймав кошти у погашення заборгованості, що підтверджується оригіналами квитанцій. Просив стягнути з відповідача 37 994 доларів США як безпідставно отримані кошти та 75 119,81 грн. процентів за користування ними.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 лютого 2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Сведбанк» на користь ОСОБА_3 безпідставно отримані кошти у сумі 37 994 доларів США, що в еквіваленті складає 302 952,75 грн.

У іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2012 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 лютого 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2012 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач кредитні кошти не отримував, але у погашення заборгованості за кредитним договором сплатив банку 37 994 доларів США, що складає 302 952,75 грн., які є безпідставно отриманим майном та повинні бути повернуті позивачеві за положеннями ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що належних і допустимих доказів про внесення коштів саме ним, позивач не надав. Крім того, суд не вбачав підстав для застосування ст. 1212 ЦК України як правової підстави позову, оскільки кошти сплачені позивачем відповідно до умов укладеного договору.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Судами встановлено, що 20 березня 2008 року між сторонами укладено кредитний договір № 2709/0308/88-138, за умовами якого банк зобов'язався надати ОСОБА_3 700 000 доларів США.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2011 року, встановлено, що ОСОБА_3 грошові кошти від публічного акціонерного товариства «Сведбанк» у сумі 700 000 доларів США за кредитним договором від 20 березня 2008 року не отримував і розірвав зазначений договір.

Відповідно до п. 8. Глави 2 Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 (z0768-03) , після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем до суду першої інстанції в обґрунтування позовних вимог надано такі оригінали квитанцій: № U 1774 - 41 від 19 травня 2008 року; № U 1774 - 42 від 19 травня 2008 року; № U 1774 - 155 від 20 травня 2008 року; № U 1774 - 156 від 20 червня 2008 року; № U 1774 - 130 від 22 вересня 2008 року; № U 1774 - 131 від 22 вересня 2008 року, що є підтвердженням внесення позивачем готівки у відповідній платіжній системі.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із ч. 2 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки з розірванням кредитного договору відпала підстава, на якій відповідачем було набуто майно позивача, тому все передане у такому випадку майно знаходиться у відповідача без достатньої правової підстави.

Отже, суд апеляційної інстанції, неправильно застосувавши норми матеріального права, безпідставно скасував рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно із законом.

Ураховуючи викладене, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2012 року скасувати, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 лютого 2012 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.