розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів попереднього слідства за касаційною скаргою ОСОБА_3, подану представником - ОСОБА_4, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2012 року,

У січні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що з 19 жовтня 2007 року по 20 серпня 2011 року він незаконно перебував під слідством та судом, унаслідок чого йому була завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що було змінено звичайний уклад його життя, вимагали і вимагають його зусиль для повернення до звичайного способу життя.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 26 березня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі, поданій через представника, ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суди відмовляючи у задоволенні позову, виходили із того, що кримінальна справа була порушена обґрунтовано, порушень норм кримінально-процесуального закону України при проведенні досудового слідства органами прокуратури та міліції встановлено не було; незаконність дій органів досудового слідства позивачем не доведено.

Проте із такими висновками судів погодитися не можна.

Судом установлено, що 19 жовтня 2007 року прокуратурою Солом'янського району м. Києва відносно ОСОБА_3 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

20 лютого 2009 року винесено постанову про зміну обвинувачення в суді на ч. 1 ст. 191 КК України.

5 березня 2009 року вироком Солом'янського районного суду м. Києва позивача було засуджено до двох років позбавлення волі зі звільненням від відбуття покарання з випробуванням на один рік.

17 вересня 2009 року ухвалою апеляційного суду м. Києва вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 5 березня 2009 року відносно ОСОБА_3 було скасовано, справу направлено на додаткове розслідування прокурору Солом'янського району м. Києва.

15 жовтня 2009 року дії позивача перекваліфіковані на ч. 1 ст. 190 КК України.

24 листопада 2009 року дії позивача перекваліфіковані на ч. 1 ч. 191 КК України (2341-14) .

29 листопада 2010 року вироком Солом'янського районного суду м. Києва позивача засуджено до двох років позбавлення волі зі звільненням від відбуття покарання з випробуванням один рік.

28 жовтня 2010 року ухвалою апеляційного суду м. Києва вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 29 липня 2010 року відносно ОСОБА_3 скасовано, справу направлено прокурору Солом'янського району м. Києва на додаткове розслідування.

20 серпня 2011 року слідчим СВ Солом'янського РУГУ ГУ МВС України в м. Києві винесена постанова про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_3 на підставі п. 2 ст. 6 КК України за відсутністю в діях позивача складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (далі - Закон) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку,

виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

У наведених у ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), в тому числі, моральна шкода (ч. 5 ст. 3 Закону).

Відповідно до п. 2 ст. 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і у порядку, передбачених цим Законом (266/94-ВР) , виникає у випадку закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

19 жовтня 2007 року прокуратурою Солом'янського району м. Києва відносно ОСОБА_3 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, та у подальшому перекваліфіковано на ч. 1 ст. 191 КК України. Кримінальна справа стосовно нього закрита за відсутністю у його діянні складу злочину. Отже, преюдиційно він має право на відшкодування моральної шкоди.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повністю не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_4, задовольнити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.