розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості по заробітній платі за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 19 квітня 2012 року,

У грудні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що вона працювала у відповідача на посаді менеджера в зоні посиленого радіоекологічного контролю в смт Лисянка. З цих підстав ОСОБА_3 вважає, що відповідач порушив її право на отримання доплати належного розміру за працю на території зони радіоекологічного контролю, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У зв'язку із цим позивач просила стягнути із

публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») доплати до заробітної плати за період із 23 травня 2005 року по 27 серпня 2007 року у сумі 9 832 грн. 60 коп.

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2012 року позов задоволено. Стягнуто із ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 9 832 грн. 60 коп. недоплаченої заробітної плати.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 19 квітня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ провадиться за правилами іншого судочинства.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності віднесено до компетенції адміністративних судів.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними

владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справи адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єктом владних повноважень відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Заявляючи в суд вимоги про стягнення доплати за роботу в зоні посиленого радіоекологічного контролю в 2005-2007 роках, позивач зазначила підставами подання позову ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою встановлено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до заробітної плати у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Суди не врахували, що законодавство про соціальний захист потерпілих осіб від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці громадян на забруднених територіях перебуває у сфері публічно-правового регулювання та базується на засадах публічного права.

Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, є завданням адміністративного, а не цивільного судочинства та відноситься до компетенції адміністративних судів.

Таким чином, суди не врахували, що відповідачу делеговані владні повноваження щодо певних виплат громадянам, які мають право на них, безпосередньо із Державного бюджету України, та помилково визнали, що виник цивільно-правовий спір і вимоги позивача повинні розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Ураховуючи вищевикладене та суть спору, колегія суддів вважає, що у даному випадку виник публічно-правовий спір і вимоги позивача повинні були розглядатися за правилами, встановленими КАС України (2747-15) .

За таких обставин, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених, ст. 340 ЦПК України, а провадження закриттю у справі на підставі ч. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 336, 340 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2012 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 19 квітня 2012 року скасувати, провадження у справі закрити.