Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Луспеника Д.Д,

суддів: Лесько А.О., Червинської М.Є.,

Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2012 року,

У червні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до договору дарування від 28 березня 2006 року вона є власником спірної квартири, у якій без реєстрації проживає колишній співмешканець її померлої матері ОСОБА_4, чим порушує її майнові та житлові права.

Рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 4 листопада 2011 року позов задоволено. Усунуто перешкоди ОСОБА_3 у користуванні власністю - квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення із указаної квартири ОСОБА_4 Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що спірна квартира на праві приватної власності належить позивачу, відповідач проживає у ній без відповідної правової підстави, а тому підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, виходив із того, що відповідач вселився у спірну квартиру за згодою попереднього власника, факт переходу права власності на спірну квартиру до іншої особи не може бути підставою для його виселення.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї.

Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом установлено, що ОСОБА_3 за договором дарування від 28 березня 2006 року, укладеним між нею та її матір'ю ОСОБА_5, набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 Крим (а.с. 5-7).

Судом також установлено, що ОСОБА_4 вселився в спірну квартиру з дозволу попереднього власника (ОСОБА_5.) та проживав у квартирі без реєстрації.

Згідно із ч. 1 ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власниками будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Тобто право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися житлом існує лише при наявності у власника права приватної власності на майно. Виникнення прав членів сім'ї власника будинку на користування будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім'ї на користування цим будинком.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про виселення ОСОБА_4, дійшов обґрунтованого висновку про те, що з дня укладення договору

дарування квартири було припинено право власності ОСОБА_5 на вказану квартиру. Відповідач не є членом сім'ї позивача, тому ОСОБА_4 втратив право користування цією квартирою та підлягає виселенню.

Суд апеляційної інстанції, в порушення зазначених законів, помилково скасував рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно із законом, що відповідно до ст. 339 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 339, п. 4 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2012 року скасувати та залишити в силі рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 4 листопада 2011 року.